Раунд інвестицій і нова продуктова лінійка. Над чим працює “Око Камера” – один із найбільших українських виробників тепловізорів

В 2022 році підприємці та волонтери Денис Ніколаєнко і Євген Сиваченко вирішили створити власний дрон для української армії. Але офіційно купити й завезти в Україну потрібну тепловізійну камеру було складно й довго. В Україні доступні серійні рішення тоді не виробляли.

Проблема, з якою співзасновники зіткнулися в 2022 році, і визначила вектор розвитку їхньої майбутньої компанії. Замість безпілотників вони сфокусувалися на камерах, якими користуються українські та закордонні виробники дронів. 

“Око Камера” зосередилась на конкретних сегментах, серед яких оптична навігація, НРК, турелі, різні типи БпЛА – від бомберів до перехоплювачів. На додачу до базової лінійки Oko Core компанія запустила просунуту лінійку Oko Pro з потужними можливостями. Паралельно команда готується до нового раунду інвестицій та розширює продажі за кордоном. Про історію та амбітні плани виробника Defender Media поговорив з CEO “Око Камера” Денисом Ніколаєнком.

“Щотижня з’являється декілька нових запитів на співпрацю”

Поволонтеривши під час оборони Києва в лютому-березні 2022 року, Ніколаєнко та Сиваченко вирішили попрацювати на безпеку країни. “Спочатку ми планували робити дрон з тепловізійною камерою, – каже Денис, який став CEO компанії. – Але в той час було складно й довго офіційно купити таку камеру в Україну”.

Ніколаєнко мав інженерну освіту і на той момент розвивав із партнерами software-компанію Temy. Сиваченко був науковцем і займався квантово-хімічними обчисленнями молекул. Згодом працював в IT-компанії з софтом і hardware, зокрема, мав досвід роботи з камерами. Він став CTO “Око Камера”.

Компанію запустили за власні гроші і кошти двох інвесторів: підприємців з України та Німеччини. Першим в ідею української тепловізійної камери повірив один із великих виробників безпілотників, назву якого не розкривають. Пізніше до нього додалися нові клієнти, зараз камери активно виконують бойові місії. 

“Щотижня з’являється декілька нових запитів на співпрацю”, – каже Денис Ніколаєнко. Серед них – літальні апарати, НРК, турелі, броньована техніка. Загалом мова йде про порівняно дорогі засоби – звичайні FPV-дрони наразі не в фокусі компанії. 

Однією з небагатьох публічних інтеграцій є дистанційно керований бойовий модуль “Хижак” від UGV Robotics, який оснащений тепловізійними камерами компанії. Система інтегрується на НРК, пікапи, човни, гелікоптери, може збивати повітряні цілі і використовує для виявлення, автосупроводу та ураження ШІ й балістичний калькулятор. В UGV Robotics уточнюють, що вважають камери Oko хорошим продуктом і наразі тестують їх. Після випробувань турелі з ними передадуть на бойове чергування.

Також продукти компанії використовує НРК Termit 2.0 від компанії Tencore – наймасовіший наземний дрон в Силах оборони. CEO Tencore Максим Васильченко каже, що камера на комплексі – це очі оператора, тому вкрай важливо, щоб вона була якісною, а розробник надавав сервіс і цілодобову онлайн-підтримку. Для Tencore також грає важливу роль те, що “Око Камера” не використовує китайські компоненти в своїх виробах, а команда приймає критику й технічні завдання, приділяє час продукту.

“Око Камера” працює за B2B-моделлю. Найбільші клієнти – виробники дронів, які виконують держконтракти. Перше замовлення від держави розробник виконав у 2024 році – це були камери для великих дронів-бомберів.

Порівняно з 2024 роком, у 2025-му компанія виросла як у виробництві, так і в грошах. Її дохід склав 89 млн грн порівняно з 39 млн у 2024 році, згідно з аналітичною системою YouControl. Цього року керівництво планує вирости ще більше, але уточнює – компанія поки не є прибутковою, оскільки активно реінвестує у свій розвиток.

Що відомо про інвестиції в “Око Камера”

За час існування компанія залучала зовнішні гроші в різних формах: позики, кредити, інвестиції. Brave1 виділив їй грант у 2023 році, команда виграла $15 тис. на змаганні під час івенту IT Arena, також у неї вклався фонд MITS. 

Денис Гурак, співзасновник та COO/CIO MITS Capital, називає компанію типовим кейсом для їхнього акселератора: “Засновники зібрали хорошу команду, яка робить потрібний продукт і має чітке бачення, куди рухатися далі”. За його словами, “Око Камера” була серед перших гравців на ринку і непогано просунулася за останні роки: налагодила повний цикл розробки, вибудувала виробництво, активно розширює партнерства.

Попит на якісні камери, особливо з мінімальною залежністю від китайських компонентів, не спадає, додає Гурак. Водночас ринок переходить на нову стадію розвитку, коли стандартних венчурних pre-seed чи seed чеків для масштабування недостатньо, і виробникам потрібно шукати інституційних інвесторів. 

Зараз “Око Камера” має проєкти, які потребують інвестицій, тому до кінця року планує закрити раунд інвестицій. Ніколаєнко додає, що сума залежить від інвесторів, а гроші потрібні для нарощування потужності виробництва та збільшення присутності за кордоном.

Як компанія вийшла на закордонні ринки

За кордоном продукти “Око Камера” вже присутні. Компанія брала участь в експериментальному проєкті від Державної служби експортного контролю, який стосувався запуску електронної системи отримання дозволів і висновків.

Камери включені до переліку dual-use товарів. Щоб їх експортувати, виробник має провести експертизу, показати, що продукт дійсно має подвійне призначення згідно з формальними критеріями та отримати дозвіл на постачання.

Зазвичай документи до служби експортного контролю передають фізично, а відповідь займає до 30 днів. Ніколаєнко каже, що з електронною системою подавати документи, отримувати висновки і ліцензії на експорт можна швидше. Експерти могли відповісти й за день.

Експеримент завершився, але за його дії “Око Камера” підписала понад 15 іноземних контрактів. CEO додає, що бачить великий попит з боку закордонних компаній, які або присутні в Україні, або зацікавлені в українських компонентах. При цьому виробничі спроможності виробника більші, ніж попит всередині країни. Однак точні числа компанія не розкриває. 

Назви іноземних замовників також не озвучує, однак відомо, що це компанії з Європейського Союзу, США, Канади. “Серед замовників є провідні компанії світового рівня”, – згадує Ніколаєнко.

Що відомо про Oko Pro – нову лінійку камер компанії

Перші прототипи камер компанія показала у 2023 році і зараз має дві лінійки продуктів. Oko Core вже виробляється масово і містить сім моделей, що відрізняються оптикою. Водночас всі мають USB-інтерфейс для підключення до мікрокомп’ютерів.

Нова лінійка Оkо Pro розроблена спеціально під задачі, де використовується машинний зір. Зараз камери готові до передзамовлення , а в третьому кварталі 2026 року має початися масове виробництво.

Як і попередні, ці моделі мають 17-мікронний сенсор з роздільною здатністю 640×480 пікселів, який дає високу якість зображень. Команда оптимізувала лінійку спеціально під безпілотні та роботизовані комплекси на базі алгоритмів машинного зору. Oko Pro має подвійний інтерфейс MIPI CSI-2® + USB 2.0, вбудовану обробку відео, наднизьку затримку до 17 або 34 мілісекунд (залежно від частоти кадрів) і здатна передавати “сирий” 16-бітний потік відео. Також у Pro покращили алгоритми постобробки, внаслідок чого картинка теж стала кращою.

Швидкість обробки, про яку кажуть в компанії, важлива для перехоплювачів чи зенітних турелей, яким треба виявляти і супроводжувати ціль на високих швидкостях. Наразі кілька виробників дронів-перехоплювачів тестують камери компанії, однак до кінця року вона планує випустити моделі, які підходять під цей тип безпілотників ще краще.

У WinFly, яка розробляє дрони-перехоплювачі, кажуть, що для денного інтерсептора ключовий параметр — широта кадру. Оператор має бачити ціль далеко і якісно. Водночас додають, що недолік українських виробників в цілому – ціна та доступність: “Виробничі потужності перевантажені, у них черга на місяці вперед”. 

Тому наразі компанія користується китайськими продуктами, а щоб будувати рівні автономності, почала створювати власну відеосистему і камеру.

Наскільки виробництво цих камер локалізоване 

Над розробкою і виробництвом в “Око Камера” працює 70 людей. Дефіцитними лишаються всі спеціальності, але найбільш критична – продуктові менеджери, які працювали з високотехнологічними продуктами.

При цьому в “Око Камера” заявляють, що необхідне обладнання для виробництва їм вдається розробляти самим. Це дозволяє швидко і дешево вирішувати складні інженерні завдання – наприклад, компанія розробила власну технологію калібрування камер. Електроніку в Pro-камерах також розробила сама.

Компоненти для камер купують в Україні і Європі, розподіл – 50/50. Імпортними залишаються, зокрема, оптика та сенсори. Щоб усунути цей bottleneck, інший виробник камер, Odd Systems, почав будувати в Україні завод із серійного виробництва сенсорів.

Ніколаєнко називає проєкт амбіційним і таким, що потребує часу: “Виробництво сенсора – це 10 підприємств, кожне з яких має більше тисячі квадратних метрів чистих кімнат. Якщо мова йтиме лише про збірку – це простіше”. Водночас європейські партнери-виробники сенсорів теж націлені на масштабування, щоб покрити потреби свого клієнта. 

З того, що реально локалізувати в Україні, на думку Ніколаєнка: виробництво оптики, дротів, мікроелектронної продукції. “Найпростіше, на мою думку, це виробництво друкованих плат. На ринку є чутки, що таке планується і це реально зробити в досить короткій перспективі”, – каже CEO компанії.

Наступні кроки компанії на українському ринку – і не лише

Загальний об’єм ринку тепловізійних камер в Україні – 1,5-2 млн штук на рік, дослідили в “Око Камера”. 90% з них — для FPV-дронів, але цей сегмент закривають здебільшого китайські тепловізори.

Одні з найвідоміших українських виробників камер – “Око Камера” та Odd Systems. Компанія Ярослава Ажнюка раніше зосереджувалася на тепловізійних камерах – відомо, що їхня “Курбас” використовується на дронах-перехоплювачах Sting від “Диких Шершнів”. Але нещодавно компанія представила першу денну камеру – “Світлич-662”. Також із камерами працюють Seek UAV, “Очі Ночі” та декілька інших проєктів.

У фокусі “Око Камера” цього року – врізноманітнити своє портфоліо і розширити виробництво. Паралельно з цим розглядають роботу за кордоном – мова більше про продаж своїх товарів, ніж про виробничу присутність там. Однак зараз “Око Камера”  веде перемовини з кількома компаніями щодо спільних підприємств. 

Наразі більшість спільних підприємств, які українські компанії створюють із закордонними партнерами, стосується кінцевих виробів. Першопрохідцями тут стали Frontline Robotics і Quantum Systems, які спільно виробляють дрони “Зум” і “Лінза” на німецьких потужностях. Про запуск оголосили в грудні 2025-го, а в квітні 2026-го перша партія безпілотників відправилася до ЗСУ.

Загалом Defender Media писав про понад десять спільних підприємств, які анонсували українські компанії. Здебільшого це угоди формату Build with Ukraine – модель, за якої виробництво розгортають в країні-партнері, при цьому використовуються українська технологічна база, досвід і компетенції, але права на інтелектуальну власність лишаються в Україні. Продукти таких підприємств відправляються до Сил оборони України.

Водночас не всі зосереджуються на кінцевих виробах. “Генерал Черешня” і хорватська ORQA будують в Україні підземний завод, що зосередиться на виробництві компонентів для дронів. Партнерство стане першим у межах програми Build in Ukraine – це модель, у якій іноземні оборонні компанії розгортають виробництво безпосередньо в Україні.

“Око Камера” зараз не розкриває багато деталей, крім самого факту перемовин. Додає лише, що партнери вже мають той рівень технологій, який дозволить їм виробляти продукцію українського бренду. Однак успіх угод залежить від рішень держави, вважає CEO компанії.