Зберегли 6000 життів, замінивши людей на роботів. “Макар” – про підрозділ наземних ударних дронів NC13 і їхню роль в операції “Вівальді”

Операція “Вівальді”, яку проводить цієї осені Третій армійський корпус, стала однією з найгучніших та найуспішніших кампаній Сил оборони України в 2026 році. Від початку наступальних дій військовим вдалося повернути 176 км² території і взяти в полон щонайменше 250 росіян.

Однією з новітніх тактик у цьому наступі стало десантування НРК-камікадзе з дронів-бомберів. Її застосував NC13 – підрозділ ударних НРК “Трійки”, яким командує молодший лейтенант Микола “Макар” Зінкевич.

NC13 методично використовує бойових роботів, щоб звільняти території та ліквідовувати росіян. У 2025 році підрозділ півтора місяця утримував позицію за допомогою наземного дрона з кулеметом.

Defender Media поговорив із Зінкевичем про тактику використання НРК, майбутнє роботів на полі бою та важливість майстерні для роботи підрозділу.

Історія підрозділу та перші результати

– Як ти потрапив до війська і як перейшов у сферу НРК?

– В перші дні повномасштабного вторгнення я долучився до підрозділів, з яких пізніше була сформована 3-тя ОШБр. Тоді це була ТрО “Азов” Київ, яка трансформувалася в загін ССО “Азов” і згодом – у Третю штурмову.

Спершу був водієм-санітаром і вивозив поранених з лінії фронту. Пізніше воював як штурмовик і командир штурмової групи. Брав участь у боях, зокрема, під Бахмутом, в Авдіївці і потім на Харківському напрямку.

Приблизно в травні 2024-го за вказівкою командира батальйону змінив профіль зі штурмової роботи на розвиток наземно-роботизованих комплексів.

До літа 2025-го ми розвивали логістично-евакуаційний напрям, ділилися цим досвідом зі всією бригадою. А потім перейшли до суто ударних місій.

Стартом стали дві масштабні операції. В першій ми утримували позицію протягом 45 діб одним роботом з кулеметом. В другій ми провели повноцінний роботизований штурм, захопили противника в полон за допомогою НРК і звільнили територію. 

Вони стали приводом для масштабування зі взводу НРК у штурмовому батальйоні до окремого підрозділу ударних НРК в межах Третьої штурмової бригади. Це відбулося за вказівкою бригадного генерала Андрія Білецького, якому насправді дуже цікава тема НРК.

За 9 місяців роботи NC13 провів понад 60 штурмових та спеціальних операцій за допомогою роботів, а на додачу – 103 диверсійні місії, в яких НРК зайшли в тил противника. У підрозділі кажуть, що здійснили за допомогою дронів понад 400 уражень.

– У вашій статистиці роботи йдеться про 6000 врятованих життів за допомогою НРК. Чи займаєтеся досі евакуаціями та логістикою?

–Наш підрозділ виконує виключно ударні місії: диверсії, штурмові й оборонні дії. Натомість в 3-й ОШБр є підрозділ NOVA, який якраз займається логістикою і евакуацією в межах всієї бригади і допомагає з цим корпусу.

6000 збережених життів означає 6000 людей, яких ми замінили, виконуючи ударні місії. Тобто, щоб знищити бліндаж і ліквідувати піхоту, потрібно задіяти до восьми людей. Замість цього ми відправили два наземні дрони-камікадзе.

Масштаби використання НРК

–Як часто ви проводите ударні місії з НРК та як вони фінансуються?

– Кожна ударна місія насправді унікальна, вона окремо планується, готується, вивчаємо противника для неї. Такі операції вимагають дуже багато ресурсів і не стільки фінансових. 

Гроші при цьому знаходимо різними шляхами: десь хлопці скидаються, десь позичаємо кошти, знаходимо спонсорів, бригада допомагає.

Підтримка держави не така масштабна, як хотілося б. Вона більше йде на логістичні й евакуаційні НРК,  бо тема ударних не настільки розвинута.

Водночас ми виконуємо ударні місії майже щодня. Систематично знищуємо бліндажі й укриття противника за допомогою наземних камікадзе, які несуть по 30-50 кг вибухівки.

Нам дають певну кількість цілей на тиждень, і ми їх вражаємо – це вже рутина, як і застосування НРК з кулеметами та гранатометами. Такі дрони відправляємо на певні ділянки, де противник активний. Вони допомагають піхоті в позиційній обороні або ж у наступальних діях.

– Яку роль наземні дрони відіграли під час “Вівальді”?

– НРК стали одним із ключових факторів успіху наступальної операції “Вівальді”, спланованої бригадним генералом Андрієм Білецьким. На початковому етапі наземні дрони відволікли противника, змусили його розкрити свої засоби спостереження і вогневого ураження і так забрали весь фокус на себе. 

Поки противник полював на роботів, штурмові групи без перешкод увійшли в його бойові порядки.

Далі НРК-камікадзе та дрони з бойовими модулями постійно тиснули вогнем на командні пункти, позиції операторів БпЛА, райони зосередження особового складу. Це порушило російську логістику, дезорганізувало управління і підірвало моральний стан противника. Полонені навіть казали, що поява НРК на полі бою змушувала їх залишати позиції.

Завдяки залученню ударних НРК в операції “Вівальді” було збережено життя близько 2500 людей. Роботизовані комплекси завдали понад 200 уражень і виконали 94 штурмові та диверсійні операції без ризику для українських військових. 

Серед уражених цілей: укриття, укріплені оборонні споруди, склади, командні пункти, точки накопичення та зльоту ворожих БПЛА, а також командний склад противника.

Диверсії та десантування НРК з бомберів

– Щодо диверсійних операцій – як давно ви проводите такі місії?

– Ми застосовуємо цю тактику близько 10 місяців, і результативність дуже висока. В нас є на рахунку знищення командних пунктів, точок злету БпЛА, позицій пілотів FPV, зокрема “Рубікону”.

До диверсійних місій належать всі операції, які ми виконуємо на глибині більше 8 км на території противника. Можемо ставити засідки, займатися вільним полюванням, знаходити позиції, які недосяжні для аеророзвідки.

Реалізує їх окремий взвод розвідки нашого підрозділу.

– Разом із вами місію десантування НРК показала 93-тя бригада. Це був обмін досвідом чи зійшлися думки? 

– Насправді тему десантування НРК з БпЛА пробували реалізувати декілька бригад. Я спілкувався з “Електриком”, командиром батальйону НРК в 93-й бригаді, і в нас дійсно співпадало бачення такої місії.

Хоча в нас трішки відрізняються методи – ми модернізували наявний НРК, а “Холодний Яр” створив власний засіб. Але обидві системи вже мають системне застосування і довели свою ефективність. 

Тут все залежить від фантазії – потенціал напряму НРК поки абсолютно нереалізований. І його можна розвивати, наскільки дозволяє уява.

Водночас бригади, які використовують ударні НРК, можна перерахувати на пальцях однієї руки. А до глобальної системності, щоби щоденно виконувати 10-15 місій такими дронами, думаю, дійшли лише ми.

Тут головне – бажання, мотивація і підтримка всередині бригади. Якщо у командирів є люди, які хочуть розвивати напрямок наземних роботизованих комплексів, їм варто сприяти. Оскільки ми вже довели не раз, що роботи бережуть життя української піхоти. 

Теперішнє і майбутнє НРК на фронті

– Які засоби використовуєте для ударних операцій?

– Я б не хотів називати конкретних, але ми працюємо з багатьма виробниками ударних НРК. Водночас, як на мене, засобів на ринку недостатньо. 

Але логістичних НРК також спершу було небагато, а ефективних – одиниці. З часом цей напрям розвинувся, так само масштабуються й ударні НРК.

Відомо, що для однієї з місій підрозділ використовував дрони “Тарган”, з допомогою яких взяли в полон росіян. Для утримання позиції у 2025 році NC13 також застосовував Droid TW 12.7, озброєний кулеметом M2 Browning калібру 12,7 мм.

– Як обираєте дрон для місії?

– Оцінюємо його надійність і відповідність умовам поля бою. Дивимося на запас ходу, вантажопідйомність, розміри, прохідність, наскільки він адаптований до типів зв’язку, які ми використовуємо, наскільки зручно операторам керувати цим засобом.

Також звертаємо увагу на техпідтримку виробника. Бо якщо камікадзе – це одноразова історія, то дрони з бойовими модулями виконують задачі і повертаються з поля бою. Тому нам потрібна швидка допомога виробника в їхньому ремонті, постачанні запчастин тощо.

Загалом ми потребуємо від виробника максимальної взаємодії з підрозділом, аби він був готовий швидко змінювати і адаптовувати свої засоби під умови. Для цього даємо фідбек, іноді компанія привозить свої інженерні групи до нас, щоб дізнатися запити. 

На ринку навіть є певна кількість продуктів, які були з нуля спільно побудовані нами і виробником. І вони зараз знаходяться в топі серед ударних НРК. Зокрема, так спільно створили дрони-камікадзе.

– Чи використовуєте при цьому іноземні продукти?

– У нас на озброєнні стоять виключно українські дрони. Ми тестували іноземні НРК, але їм дуже далеко до вітчизняних – проблема саме у відсутній взаємодії з полем бою.

Через це виробники не встигають за змінами у війні. Тому кілька закордонних НРК у нас стоять як експонати.

Але можу сказати, що навіть дрони українських виробників, які потрапляють до нас, завжди допрацьовуються. Жоден НРК не їде на місію “з коробки”. Водночас на деяких роботів витрачаємо дві-три години, а на деяких – дві-три доби.

– До якої межі можливо масштабувати застосування ударних НРК?

– Не можу уявити цього пункту зупинки, бо колись навіть десантування НРК з бомберів було приколом – сиділи і сміялися з цього. А потім цей прикол допрацювали, і вийшла тактика, яка стала великою проблемою для противника і потягнула за собою багато результатів.

Звичайно, ми не замінимо піхоту повністю. На ній лежить найважча і найважливіша робота – утримування території. Бо вважати нашою можна тільки ту територію, де стоїть український солдат.

Але ми можемо зняти з піхотинця до 80% процесів і перевести їх на НРК чи БпЛА. Я кажу це впевнено, бо все управління підрозділу – колишні піхотинці і штурмовики. Тому ми добре знаємо, де можна застосувати ці засоби на полі бою.

– Які задачі тоді залишаться на піхоті?

– На це питання якось відповів Білецький: піхотинець має стати елітною складовою фронту. НРК зможе зачистити поле бою, але військові закріплятимуться на ньому, ухвалюватимуть ключові рішення. Наприклад, зупинитися тут чи рухатися далі.

Модифікація НРК і навчання бійців

– Як виглядає ваша майстерня і які загалом задачі виконує?

– Починали з невеликої кількості людей, але зараз у нас великий штат інженерів, механіків, зварювальників, програмістів тощо. Водночас підрозділ постійно росте, тому шукаємо нових людей.

Серед задач – модернізація під конкретну задачу. Наприклад, для десантування з бомберів ми взяли НРК, який не могли застосувати через його розміри і характеристики. Тому вирішили використати його в цій місії, полегшили, змінили зв’язок, допрацювали кріплення тощо.

Також зазвичай уніфікуємо зв’язок, управління, електроніку. Ми створили власну “коробочку”, тому можемо витягнути з дрона рідну електроніку, поставити нашу й мати налаштований НРК. Також розробили свій софт для керування засобами, тому не залежимо від ПЗ виробників. 

“Зоопарк” різних моделей присутній, але в кожного продукту є свої плюси й мінуси, і ринку потрібні і колісні, і гусеничні НРК, й амфібії. Водночас потрібно йти до уніфікації в роз’ємах, батареях.

За запитом майстерня може створити й абсолютно нові НРК, якщо під задачу не існує дрона. Але нам простіше повзаємодіяти із зацікавленим та вмотивованим виробником і посприяти йому.

І, звичайно, в задачі входить обмін досвідом з інженерами різних виробників і навчання інших підрозділів.

Майстерня, як на мене, – це найважливіший елемент в підрозділі. Від неї залежить найбільше, і на ній лежить найважливіша робота. Бо погано зібраний чи відремонтований засіб не виправиш під час бойової задачі, а дуже шкода проїхати 20 км до цілі і за кілька метрів зрозуміти, що дрон не може підірватися абощо.

– Щодо навчання своїх бійців й інших підрозділів – як воно проходить?

– У підрозділі працює Інститут НРК – фактично, це базовий курс підготовки. Його створили, щоб усі люди, які потрапляють в підрозділ, підганялися до одного рівня знань.

До нас приходять люди з інших підрозділів, із СЗЧ, із цивільного життя, і в них різний рівень знань. Цей курс покликаний дати базове розуміння наземних роботизованих комплексів, їхніх типів, взаємодії з БпЛА тощо.

Він також грає роль розподільчого центру. Кожні два дні бійці проходять тестування, а наприкінці – загальний екзамен. Залежно від балів у різних темах, ми бачимо, до чого людина більше схильна і на якому місці буде найефективнішою.

Також на цей курс ми залучаємо бійців інших підрозділів, якщо в них є потреба. Загалом ділимося досвідом взагалі з будь-ким, хто готовий нормально його запозичувати. Допомагаємо в будь-якому напрямку: майстерня, управління, планування, передача операторських знань тощо.