Як “Лава” будує роботизований полк майбутнього. Інтерв’ю з командиром високотехнологічного підрозділу “Хартії”

Повітряний дрон проводить розвідку над будівлею в Куп’янську, яка стала опорним пунктом росіян. Слідом за ним з позиції виїжджають НРК. Частина обладнана гранатометами і термобаричними боєприпасами – вони прикриватимуть вогнем наземні дрони-камікадзе, які тим часом наближаються до будівлі.

Щоб зруйнувати російський опорний пункт в лютому 2026 року, “Лава” не задіяла на полі бою жодної людини. Володимир Мірчук – командир полку, який входить до корпусу “Хартія”, – каже, що не вірить в інакшу війну, ніж роботизовану. Він воював у ТрО та морській піхоті, де так само працював з безпілотниками.

Тепер вони з побратимами будують підрозділ майбутнього, який менш ніж за рік виріс із новоствореного батальйону до полку. Завдання “Лави” – контролювати оперативну глибину 120-200 км і допомагати бригадам на Харківському напрямку. Як полку це вдається? Про удари мідстрайками, потенціал НРК і власний R&D-центр – в інтерв’ю Defender Media з командиром.

“Наш пріоритет – розвинути складову НРК”

— Ви вже активно користуєтеся наземними дронами. Наскільки вірите в цей сегмент?

— Потенціал в НРК – гігантський, але зараз у цій сфері настав застій. Якщо поїдете на виставку, побачите те, що бачили там півтора чи два роки тому. Ітерації в цій сфері йдуть не так швидко, немає чогось проривного.

Наприклад, не вистачає нормального зв’язку для керування та відео без затримок. Хоча Starlink і працює з мінімальною затримкою, але тільки на відкритому полі. А що буде, якщо ми заїдемо в ліс чи між посадками? 

Затримка впливає на швидкість, яка все ще невелика – 10 км/год в середньому, при цьому на екрані може бути не відео, а слайд-шоу. Це робить нас вразливими: не можемо нормально розвертатися тощо.

Думаю, що сфера вийде з цього плато на сталий розвиток, але поки всі щось шукають, і ми зокрема. Перевіряємо різні концепти: я просто не вірю в інакшу війну, крім як роботизовану.

— Які засоби при цьому використовуєте?

— Серед бойових платформ: DevDroid, модулі “Шабля”, “Буря”. Дещо робимо самі – на логістичну платформу встановлюємо вогнемети чи гранатомети. Під час роботизованої операції в Куп’янську дрони-камікадзе ми прикривали вогнем із саморобних бойових НРК.

Потім два безпілотники заїжджали в будівлю, й ми їх підривали. НРК-камікадзе поширюються – тут ми теж дещо розробляємо. Треба знайти якесь рішення, яке буде більш-менш дешевим і масовим. Економіка тисне, ми не можемо часто використовувати дорогі камікадзе.

Для логістики є “Тор-1000”, “Тор-800”, “Змій”, “Тарган”, TerMit, “Гулівер”. НРК для доставки в нас живе 15-17 місій, одна коштує близько 70 тис. грн. Коли працював в морській піхоті на Покровському й Новопалівському напрямку, там НРК жили набагато менше. 

— Наскільки часто можна дозволити повністю безпілотні операції на кшталт Куп’янської?

— Не можу сказати точно: треба підгадати момент під погоду, зокрема. Є нюанси, пов’язані якраз із недосконалістю НРК. Знову ж таки, це впирається в фінансування. Але плануємо все більше і більше використовувати їх.

Наш пріоритет – розвинути НРК-складову, а наскільки швидко воно рухатиметься – не знаю. Поки що не дуже задоволений тим рівнем технологій, що є на ринку.

— Щодо фінансування: чи відчули на собі дефіцит, який з’явився після появи ПДВ на продаж НРК?

— Відчули: в нас немає неймовірного резерву НРК. Інколи доводиться відмовлятися від додаткових місій на напрямку, бо плануємо інші задачі і є ризик втратити комплекс. І наразі ситуація не кращає. Я знаю причини, але не хочу, щоб це було виправданням того, що парламент не може зібратися і розв’язати проблему.

Від редакції: 19 травня група депутатів зареєструвала законопроєкт, що має скасувати ПДВ для виробників НРК. Профільні організації привітали рішення, а податковий комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт. За словами народної депутатки Галини Янченко, є висока ймовірність, що парламент розгляне його в найближчі пленарні тижні.

— Як у вас загалом постачання організоване?

— Основний шлях – державні закупівлі. На другому місці замовлення через еБали, а на третьому – фандрейзинг і допомога від спонсорів. Вона нас, по суті, і тримає на плаву. У “Хартії” є власний фонд, куди ми подаємо потреби.

Цілі мідстрайків і проблеми з дешевими дронами-розвідниками

— Давайте від НРК перейдемо до мідстрайків. Що тут використовуєте?

— Тут в нас є засоби від 3,5 кг бойової частини і більше. Це “Булава”, “Бешкетник”, Hornet, “Батон” – цілий набір на різних частотах, з аналоговим і цифровим відео.

— А які цілі стають пріоритетними для цих дронів?

— В цілому ми чітко поділили всі цілі на три рівні і в цих рамках працюємо. Наше пріоритетне завдання – перерізати ними логістику. Потім йде задача “осліпити” ворога. Це можуть бути радари, ППО і так далі, що дозволить нам ефективніше бити по логістиці. Третє — це протидія ворожим злітним майданчикам, бо вони теж стають трохи далі від ЛБЗ. І далі можуть бути цілі, пов’язані зі зв’язком. “Булава”, наприклад, працює по більш відповідальних цілях, де потрібна якраз зв’язка розвідник-ударник: ППО, РЕБ, РЕР, ворожі пілоти.

Але проблема в чому – ППО достатньо добре розвинена з обох сторін, і в Харкові, і біля Білгорода. Тому працювати дуже непросто. З минулого року ворог достатньо добре виявляє наші літаки, тому починаємо хитрувати: один за одним летіти, заходити з різних сторін тощо.

Найбільша загроза для нас – це збиття. Також є РЕБ, але й тут з’являються “ліки”. Якщо ти пройшов лінію ППО, то у 80-90% зайдеш на ціль. Але пройти її – це челендж.

До того ж ми не можемо використовувати Starlink, він не працює на російській території. Доводиться шукати новий зв’язок, вішати ретранслятори, ще щось. Є виробники, які пропонують рішення для цієї території.

— Якби запитав про вашу “найжирнішу” вражену ціль, що б назвали?

— Це пілоти. Вони коригують удари й літають на Харків, область, тому дуже важливі. Не буде їх – ворог буде “сліпим”, менше прилітатиме. Знайти їх, розрахувати таймінг на підліт, вразити, поки вони на поверхні – це дуже непросто, вони ж теж обережні. Тому за витонченістю виконання – це пілоти, а якщо судити за масштабами – командні пункти, інфраструктура.

— Як сам цей процес виглядає: від виявлення цілі до ураження?

— Умовно можна сказати, що ми можемо спостерігати в режимі онлайн, а можемо мати певний перелік якихось цілей. Полетіли розвідники, наприклад, фотоліти. Таргетингом займаються в основному люди з планування: аналізують знімки, роблять пріоритет за цілями, передають оперативним черговим. Ті вже знають засоби, які наявні в підрозділах, і розкладають, хто, як і за чим працює.

Паралельно розвідники спостерігають за певним районом, щось знаходять, і ми можемо туди направляти ураження. Хтось із суміжників теж може передавати ціль.

Якщо маємо певну роботу – наприклад, за тиждень треба знизити кількість радарів противника – то працюємо вже за визначеними цілями. 

— Щодо розвідників: які дрони працюють в парі з ударними?

— “Лелека” – це в нас таке собі БЗВП для пілотів крил. Він в найбільшій кількості, найбільш простий і дуже непоганий технічно. Плюс з’явилася “Булава”, тому ми нормально з виробником співпрацюємо. З фотольотів у нас стандартні “Мара” і BZIK. Далі є німецький Vector, ну і Shark.

— Ринок розвідувальних безпілотників називають найбільш структурно стабільним, до того ж найстарішим. Але чи є виробникам куди рости в ньому?

— Власне, я притримуюсь думки, що тут повинні бути певні зміни. Найбільше збиттів відбувається на висоті від 1 до 2,5 км. Це якраз ешелон роботи популярних “Лелек”, “Домах” і решти. Коштують вони недешево – десятки тисяч доларів.

Далі – верхній ешелон: Shark, Raybird, Penguin. Це хороші борти з оптикою, яка дозволяє з висоти досить добре спостерігати за ворогом. І зараз створюється найнижча і найдешевша група – типу як “Сокіл” від Vyriy.

Я вірю в ці “нижні” і “верхні” продуктові ряди. Бо середній збивають дуже швидко, хоча йому і допомагають системи “ухилянт” (системи ухилення від дронів-перехоплювачів, які встановлюють на розвідники, – ред.)

Найдешевші розвідники в ідеалі мають коштувати від 2 до 5 тисяч доларів. Нехай це буде дешева китайська оптика, запуск із рук, але він буде недорогим і запаси швидко поновлюватимуться. Такі дрони поки що сирі, але сегмент має потенціал для розвитку. Знаєте, як FPV в перші місяці були трохи криві? Але хто домучав їх, той вражав. Таке ж з цими. Я кажу своїм пілотам: “Хлопці, ви бачите в цьому проблему, бо звикли літати на відточених. Але за це треба заплатити”.

А треба змінити майндсет: так, поки вони підтуплюють, але з ними нас не заглушать. Зіб’ють один – ми відправимо ще один, і ще, а завтра приїдуть нові і так далі.

Власні інновації та як вони мотивують людей

— Ви вже згадували про власні розробки полку. Чим саме займається ваш R&D-центр?

— Перший напрям – НРК. В майстернях засоби готують до використання, доварють корзини, наприклад, і розробляють власні проєкти. Один із них – система, яка бачить наближення FPV через камеру і викидає сітку при наближенні. Спрацьовує в 66%.

Можна сказати: “Але ж 40% залишається”. Так, але в мене на 60% збільшиться кількість місій. А це означає, що я на 60% менше закуповуватиму засоби і збережу гроші – на цьому етапі це вже круто.

Другий проєкт – НРК-камікадзе. Потім є проєкт однієї коробки керування для всіх засобів, бо часто вони приходять без правильного управління. Власну логістичну платформу робимо, встановлюємо на НРК вогнемети і гранатомети.

Але це лише перевірка концепції, далі треба підтягувати конструкторів. Не впевнений, що в межах Сил оборони зможемо повністю зробити R&D, бо ресурсу не вистачає. Має бути кооперація між нами і виробниками. Ми при цьому їм даємо фідбек.

— А в самому корпусі ви якось поширюєте свої напрацювання?

— Між підрозділами теж є обмін досвідом, тут вже треба ініціативу, яка йде знизу. У нас діє принцип “unless otherwise directed” – командир роти НРК, наприклад, може відправити людину чи поїхати сам, якщо йому цього не заборонили.

Розказуємо і показуємо іншим те, що робимо. Цей обмін – найкорисніший, бо щось тобі підказують, що можеш потім зробити в себе.

— З НРК зрозуміло, а що по літальних дронах що робите?

— В FPV намотуємо свої котушки, експериментуємо з медіаконвертерами, “ждунами”. З “мавіками” менше роботи: там, по суті, прошивка, ремонт, виробництво своїх антен, батарей і так далі. На “крилах” ставимо Starlink і вперед.

Хлопців ці доробки теж мотивують: вони щось шукають, вигадують. Мені здається, що їм так цікавіше працювати. Важливо протягом довгої служби робити це, мати хоча б трохи зацікавленості, втягнутості в процес і задоволення.

— Як, до речі, у вас справи з людьми?

— Брак відчувається однозначно. І хоч є нерозуміння, чому при цьому створюються нові підрозділи, то скажу так – іноді легше на новому побудувати правильне, ніж переформувати старе. Це плюс в силу таких підрозділів, як мій.

Ми залучаємо людей через ТЦК. Рекрутинг працює слабко, але потроху рухаємося. Бракує всіх: пілотів, аналітиків, диспетчерів ISTAR, які мають менеджерський досвід, можуть нормально будувати думку, робити доповіді.

Намагаємося робити екіпажі пілотів меншими, але щоб їх було більше. В нас є норма: три людини – це розвідувальний борт, наприклад, чотири, якщо борт з ретранслятором. Щоб люди могли ротуватися і не сидіти в бліндажах. Це правильний підхід, якщо він дасть можливість працювати нормально, стабільно і системно.

У штаб теж шукаємо фінансистів, бухгалтерів, армійську альтернативу HR-ів, метеорологів бракує. Ми можемо розпланувати роботу, користуємося популярними прогнозами погоди, але я не вірю, що це має працювати так. Хочеться мати людину з професійним підходом до планування, яка моніторитиме мапи і даватиме чіткий прогноз.

Також потрібні механіки, інженери, електрики, айтівці, тому всіх запрошуємо. Після БЗВП є два тижні адаптації. На ній робимо зріз того, чого навчилася людина на БЗВП. Потім робимо співбесіду, показуємо, що ми маємо. Зі спілкування одразу видно, хто буде хорошим аналітиком, кого можна взяти на мультиротори, а кого на “крила”.

Було б добре, якби можна було “розкачатися”, політати на “мавіку”, подивитися тактичний рівень, а потім перейти на оперативний. Тоді б людина більше розуміла й цінувала піхоту, але це ідеальні умови. Їх зараз, на жаль, немає.

---

Вакансії підрозділу можна знайти на сайті полку або ж зателефонувати рекрутерам за номером 3333.