«Технарі» на захисті неба: над чим зараз працюють розробники єППО

На початку квітня кількість користувачів мобільного застосунку «єППО» сягнула 700 000, повідомив один із розробників програми Генадій Сульдін. «Перший у світі колективний радар» – так він називає розробку, яка дозволяє громадянам інформувати воїнів української ППО про ворожі ракети та безпілотники.

Застосунок «єППО» створила одеська група «Технарі», яка за три роки повномасштабної війни розробила ще декілька продуктів для захисту українського неба. Почавшись як волонтерська ініціатива, «Технарі» стають все більш помітним гравцем на українському ринку defence tech. Defender розповідає про історію проєкту, його продуктову лінійку та плани на майбутнє.

Хто такі «Технарі»

Групу «Технарі» заснували Андрій Косяк, Генадій Сульдін, Віктор Рекун, Олександр Тумановський та Євгеній Ляшан. До початку повномасштабного вторгнення вони вели звичайне цивільне життя: хтось працював викладачем, хтось юристом, хтось займався будівництвом. Їх об’єднувало життя в Одесі та багатолітнє знайомство. На другий день великої війни вони опинилися у волонтерському центрі «Оборона Одеси 2.0» і почали допомагати захисникам України. Вони постачали військовим одноразовий посуд та воду, продукти, генератори, спальники, термобілизну – усе те, що не могла так швидко надати держава.

«Війна кожен день ставить нові задачі, і ми шукали рішення. Спочатку за запитами військових – наприклад, знаходили бронежилети чи оптимальні моделі оптики, постачали їх, замовляли спеціальні пристрої для артилерії. А на сьогодні вже залишилася тільки інженерна й розробницька частина, яка так само продовжує допомагати військовим», – каже виконавчий директор «Технарів» Віктор Рекун.

Засновникам доволі швидко захотілося робити щось більше, ніж постачання їжі та одягу. Спочатку вони зробили апгрейд до більш технологічного волонтерства – возили нічну оптику, біноклі, закуповували тепловізори. А згодом почали працювати головою по власному профілю, пропонуючи воїнам ППО різні ідеї. Деякі з них знайшли підтримку в оперативному командуванні «Південь».

Ідея застосунку «єППО» з’явилася в травні 2022 року, а робоча бета-версія вийшла в серпні. Через низьку висоту польоту ракет і безпілотників радари можуть їх пропустити, при цьому їх часто видно неозброєним оком. Застосунок дозволяє залучити до знищення ворожої зброї українських громадян, які стали свідками прольоту. З точки зору користувача це працює так: людина бачить у небі ракету чи безпілотник, спрямовує телефон у напрямку польоту об’єкта та натискає на кнопку. Військові отримують геолокаційні дані користувача і реагують на загрозу. 

Деталі про технічну частину проєкту засновники не розкривають з міркувань безпеки. Але зазначають, що у «єППО» цікавий фундамент, який працює з даними. На сьогодні у застосунку понад 500 000 завантажень у Google Play та близько 200 000 – у App Store.

Окрім «Чайки», розробка якої тривала півтора роки, одним із важливих проєктів став додаток «єППО» – колективного радару, який дозволяє громадянам у реальному часі передавати військовим інформацію про ворожі ракети, дрони та авіацію. Цей додаток має понад 500 тис. активних користувачів і допомагає зенітникам ефективніше відстежувати та перехоплювати цілі.

Що ще розробили «Технарі»

Рекун розповідає, що коли Росія перейшла на атаки ракетами й шахедами, виявилося, що старі радянські ПЗРК «Ігла», хоча й призначені для роботи по гелікоптерах, добре збивають і такі повітряні цілі – але тільки в світлу пору доби.

«ПЗРК не може збити шахед вночі, бо його не видно. То ми розробили спеціальне кріплення, підібрали тепловізійний приціл саме для «Ігли», і разом із фондом Сергія Притули переобладнали більше 1000 ПЗРК на озброєнні ЗСУ. Але тут ще з’ясувалося, що, хоча цілі можна збивати, навчання для такого – ще немає», – каже Рекун.

Проблема була як у вартості самих ПЗРК, так і в відсутності повітряних цілей для тренування. Спершу планували придбати мобільні тренажери, щоб возити їх по військових частинах для тренування. Але виявилося, що компанії, які розробляють такі тренажери, тренують стрільбу по гелікоптерах і літаках, і це не вирішувало проблему.

«Ми почали говорити про нову розробку, і нам назвали ціну – два з половиною мільйони, потім – 1,2 мільйона за кожен тренажер. Тоді ми вирішили, що краще самі зробимо такий тренажер», – каже Рекун. Так з’явилася «Чайка» – тренажер ППО вартістю 120 тисяч грн.

Розробка тривала півтора роки. Перший прототип «Чайки» створили у жовтні 2023 року, на початок 2024 року вже було близько 15 «Чайок», до весни – 70, і за літо виготовили ще близько ста штук. Зважаючи на призначення для малих вогневих груп, на думку Рекуна, можна говорити про достатнє насичення навчальних центрів. Він каже, що зараз у Силах оборони – понад 360 «Чайок».

Перевага VR-тренажера – у 3D-моделюванні, де стрілець одразу опановує навички прицілювання й стрільби в тривимірному просторі й може автоматизувати навички, каже Рекун. Один із відомих прикладів успішного навчання – збиття крилатої ракети Х-55 із ПЗРК на Київщині у травні 2023 року. Зараз ці тренажери широко використовують у центрах підготовки військових у різних бригадах.

Окрім основного тренажера, «Технарі» розробили «Чайку-М», яку також називають «Мухобійкою». Це тренувальна система для останнього рубежу оборони від FPV дронів і «Ланцетів». Сценарії тренажера розроблені для моделювання реальних ситуацій з дронами, тренуючи користувача у різних умовах та з різних кутів.

Цим портфоліо продуктів «Технарів» не обмежується. Одесити також створили «Полоз» – лазерно-тепловізійну станцію виявлення та підсвітки повітряних цілей. «Полоз» призначено для використання спільно з вогневими засобами калібрів 12.7 та 7.62 мм. Він дозволяє виявляти та супроводжувати за допомогою тепловізора і точно підсвічувати прожектором «шахеди» та інші БПЛА при недостатній освітленості та вночі.

Ще один продукт – «Воллі», оптико-електронний телевізійний двоспектральний візир виявлення 
та супроводження повітряних цілей 
для швидкої модернізації ЗРК «Стріла-10». Пристрій має дві телевізійні камери. «Він робить ЗРК Стріла-10 «зрячою» і дає можливість цілодобово ефективно працювати по всіх типах повітряних цілей», – зазначають засновники. За допомогою «Воллі» модернізовано понад 50 ЗРК Сил оборони. За словами авторів розробки, є численні ураження
розвідувальних та ударних БПЛА, здійснені при допомозі «Воллі».

Що далі

Говорячи про масштабування виробництва тренажерів і радарів, Віктор Рекун зауважує, що найскладніша частина – це сам процес розробки програмного забезпечення, який триває місяцями й потребує тестування й коригування, перш ніж проєкт буде готовий до запуску, а потужності виробництва залежать від наявних 3D-принтерів. «Ми робили 200 тренажерів на замовлення фонду Притули, – це зайняло півтора місяці часу, причому з них три тижні – це доставка компонентів», – каже Рекун.

Зараз команда «Технарів» працює над розробкою реактивного дрона, який зможе «полювати» на шахеди. Орієнтовна вартість розробки – близько 200 000 євро. Щодо інших проєктів у портфоліо, то команда більше працює над масштабуванням та популяризацією – кодифікує процеси й заповнює необхідні папери, аби розробки могли впроваджуватися на державному рівні. Нещодавно «Технарі» стали учасниками другого набору акселератора Defence Builder. Невдовзі компанія планує залучити інвестиції.