“Остання миля” для дронів-перехоплювачів. На якій стадії розробки систем донаведення в інтерсепторах

Про донаведення на FPV-дронах почали говорити щонайменше з 2024 року. Відтоді на ринку з’являється все більше компаній-розробників, а в мережі – все більше відео від військових з ураженнями за допомогою цієї системи.

Віднедавна технологія донаведення перейшла і на дрони-перехоплювачі. Над нею вже працюють десятки компаній, кажуть у державному кластері Brave1. Для нього це один із пріоритетних напрямків на 2026 рік, адже технологія підвищує ефективність ППО. При цьому часто для виробників донаведення – проміжний етап на шляху до повної автономності.

Хай там як, одразу кілька опитаних спікерів кажуть, що технологія поширена недостатньо. Хоча військові пояснюють, що їм допомагають як саме донаведення, так і автоматична детекція цілі – обидві функції працюють в комплексі.

Defender Media запитав у виробників, об’єднань та військовослужбовців, наскільки масштабоване донаведення на перехоплювачах, як це працює і в чому складнощі розробки.

Над чим працюють українські компанії

Однією з компаній, яка продає перехоплювачі з донаведенням “з коробки”, є F-Drones. Військові вже використовують її дрон F7 LITAVR та збивають з його допомогою російські “Шахеди”, “Герані” та “Гербери”.

Засновники компанії одразу запланували собі три рівня автономності, де перший – звичайне ручне керування, другий – доведення до цілі на так званій останній милі, і третій – повна автономність. Випробування системи донаведення почалися минулого року. Дрони, випущені з березня 2026-го, вже мають її на борту, старіші моделі модернізують додатково.

Робота системи принципово не відрізняється від донаведення на звичайних FPV-дронах. За певної відстані з’являється підсвітка цілі – зазвичай до 2 км, але залежить від погодних умов. Коли ціль візуально підтверджена, оператор натискає кнопку Intercept, і перехоплювач самостійно летить до неї. При цьому пілот може керувати тягою і підривати безпілотник з пульта.

Представник F-Drones каже, що вони тестували рішення сторонніх виробників, але зупинилися на розробці in-house. Це дозволяє бути впевненими в ланцюгу постачання компонентів. Крім того, так простіше вносити зміни в модуль. На кінцеву вартість дрона система донаведення не вплинула. У компанії кажуть, що свідомо пішли на зменшення прибутковості, включивши в специфікацію модуль донаведення без підвищення ціни.

F7 LITAVR коштує 83 тис. грн. Виробник каже, що не планує продавати модулі донаведення окремо.

Водночас стартап The Fourth Law готовий надати виробникам перехоплювачів власний модуль – TFL Anti-Shahed. Його представили у березні 2026-го разом із новим інтерсептором компанії “Зеров-8”. Це система нульового рівня автономності, як її називає співзасновник TFL Ярослав Ажнюк.

Як це працює: модуль підсвічує ціль для пілота, щоб той міг побачити її раніше. CEO додає, що завдяки цьому відстань, за якою можна побачити ціль, удвічі, а за деяких погодних умов – і втричі, збільшується. “Пегас”, головний сержант взводу зенітних дронів 413-го полку СБС “Рейд”, каже, що машинний зір дійсно швидше помічає рух дрібних об’єктів, але це залежить від погоди. Наприклад, у хмарах не впорається і комп’ютер. “Гефест” із 190-го навчального центру СБС додає, що технологія допомагає швидше виявити, зокрема, білі “Гербери”, які важко побачити за яскравого світла.

Наступним етапом еволюції модуля TFL має стати донаведення, коли після захоплення цілі можна буде активувати автономний політ. Як і F-Drones, TFL хоче врешті перейти до ще більшої автономності: “Доводимо систему до того рівня, на якому вона зможе не лише детектити, але й ухвалювати рішення про ураження”, – пояснює Ажнюк.

В кінцевому сценарії система сама пропонуватиме здійснити запуск дрона, оператор це підтверджуватиме, а далі один чи кілька перехоплювачів летітимуть без участі пілота.

Компанія SkyFall також розробила технологію донаведення для своїх перехоплювачів P1-SUN. Технологія створена R&D-підрозділом компанії та базується на спеціалізованих нейромережевих архітектурах. У SkyFall кажуть, що для тренування нейромереж збирають та розмічають тисячі годин реальних польотів і даних з симуляцій.

Система працює у поєднанні з тепловізійною камерою. Захоплення цілей типу “Шахеда” можливе на відстані до 500 метрів, а вузькокутова оптика дозволяє розширити радіус детекції до 800 метрів. Після підтвердження об’єкта оператором перехоплювач автоматично супроводжує та уражає ціль. У компанії кажуть, що бойове застосування відбувалося “неодноразово”.

Поширена недостатньо, але має потенціал

Ярослав Ажнюк каже, що “чимало інших виробників використовують TFL Anti-Shahed на своїх засобах”. Однак додає: технологія поширена недостатньо. Таку ж думку висловлюють у Brave1, хоча й бачать у ній потенціал.

За даними кластера, над системами донаведення у перехоплювачах працює кілька десятків українських компаній. При цьому ступінь готовності різний: деякі виробники показують хороші результати, частина рішень ще перебуває на стадії розробки. У кластері IRON із системами донаведення для перехоплювачів працюють щонайменше 5 компаній, каже його CEO Володимир Чернюк.

“Система підсвічення цілі і її виявлення часто є більш критичною, ніж донаведення. Але все це має працювати в комплексі. Певні частини автономності вже впроваджені на деяких засобах, деякі ще в розробці і потребують значних допрацювань”, – додає Чернюк.

Власний модуль і софт розробляє DoD Solution, яка нещодавно залучила інвестиції на це від Angel One. Там вже мають робочу основу і тепер доводять систему до стабільної роботи, каже CTO Ігор Євчинець.Очікувана вартість комп’ютера для перехоплювачів – $450-550, розповідав раніше CEO компанії Роман Гапачило. Фінальна місія компанії – забезпечити повну автономність, щоб один оператор надсилав в зону ураження декілька дронів.

Модуль для перехоплювачів вартістю $300 представила і Trident Group. Там заявляють, що він автоматично виявляє та відстежує цілі за візуальною або тепловою ознакою. При цьому оптимізований для перехоплення на високих швидкостях. Компанія вже співпрацює з низкою підрозділів у бойових місіях.

Також відомо, що систему донаведення має Bullet від “Генерала Черешні”, який у листопаді 2025-го збив свої перші “Шахеди”. Дрон-перехоплювач Octopus, який за ліцензією виготовляє низка українських компаній, також має на борту цю технологію.

Допомога для пілотів-новачків

Військові, яких Defender Media прослухав на “Автономії дронів”, кажуть – автономність зменшує навантаження на оператора. Це повторюють і в Brave1. Там також додають, що технологія донаведення зменшує вплив людського фактора та скорочує час підготовки операторів.

Представник F-Drones говорить, що донаведення є найбільш корисним для пілотів-початківців. Технологія допомагає їм швидше опанувати роботу з перехоплювачами й водночас не втратити ефективність. “Пегас” із 413-го полку СБС “Рейд” каже, що оператор із досвідом роботи на FPV чи “крилах” в окремих випадках може керувати бортом значно краще, ніж це робить система донаведення. Однак система допомагає менш досвідченим пілотам швидше натренувати потрібні навички.

Екіпаж “Пегаса” уже тестував системи кількох виробників, й один із комплексів використовує зараз. За його словами, на етапі донаведення проблем не було ні в кого, технологія працює нормально. 

“Але щоб забезпечити стовідсоткове ураження, лише цих систем недостатньо. Якщо розділити всю задачу на етапи, то значно більше часу займає вихід в район цілі і її пошук ще до моменту, коли автодоведення зможе працювати. Є багато задач, які треба вирішити до цього моменту, і здебільшого вони розв’язуються руками пілота та команди”, – пояснює головний сержант.

“Гефест” із 190-го НЦ СБС доповнює: їхні оператори здебільшого використовують донаведення, щоб долетіти до цілі, а знищують її на ручному керуванні. З пілотуванням проблем немає, однак серед складнощів – розуміння позиціонування, де знаходиться борт і ціль. З цим допомагають система маяків, автовиявлення та донаведення. Маяки надають змогу чітко визначити своє позиціонування, система виявлення допомагає пілоту побачити ціль швидше, а система наведення полегшує роботу екіпажу з ураження.

В чому складнощі розробки

Євчинець із DoD додає, що розробити донаведення для перехоплювача складніше, ніж для звичайного FPV-дрона. Зокрема, через високі швидкості зближення: “В таких умовах навіть невелика затримка стає критичною. Бо за десятки мілісекунд дрон встигає зміститися на метри, і система вже працює з даними, які частково встигли застаріти”. Тому тут високі вимоги і до швидкості обробки, і до точності роботи всієї системи. 

Trident Group розробляла базовий модуль донаведення два роки, а на адаптацію під перехоплювачі пішло три місяці, каже CEO Юрій Гуменчук. Додає, що основною проблемою і цінністю є раннє виявлення цілі: “Оскільки більшість камер – тепловізійні з низькою роздільною здатністю, якісно розпізнавати та утримувати обʼєкт на великій відстані є складною задачею”.

Щоб цю проблему розв’язати, в компанії застосовують складні нейронні мережі, підібрані та натреновані під цю конкретну задачу. Також челенджем є оптимізація та розгортання потужних моделей на бортових “легких” обчислювальних модулях.

У Brave1 Dataroom зараз понад 30 команд навчають свої системи, і більшість сфокусована на рішеннях для перехоплення, кажуть у кластері. Це платформа для тестування та тренування ШІ на основі даних з фронту. У кластері кажуть, що зібрали датасети з різними типами цілей, погодними умовами, часом доби та з використанням різних сенсорів: візуальних і тепловізійних. Це допомагає виробникам тренувати моделі на реальних сценаріях і прискорює їхній розвиток.