Чи може Європа дозволити собі війну дорогих платформ? Колонка співзасновника DevDroid Олега Проця

Сьогодні в Данії розпочалася дводенна конференція DALO Industry Days 2026, в якій беруть участь багато українських оборонних компаній. Одна з них – DevDroid, вітчизняний виробник НРК, роботизованих турелей і компонентів.

Напередодні конференції співзасновник компанії Олег Проць підготував для Defender Media колонку про cost efficiency в оборонній сфері. Він наголошує, що вартість стає не менш важливою характеристикою зброї, ніж дальність, точність або захищеність – і в інтересах Європи якомога швидше усвідомити це.

Упродовж десятиліть технологічну перевагу армій визначали насамперед великі платформи – танки, артилерійські системи, літаки та засоби протиповітряної оборони. Саме навколо них будували оборонні доктрини, державні програми озброєння та виробничі стратегії найбільших оборонних концернів. Сьогодні цей підхід змінюється під впливом війни в Україні. Вона показала, що висока вартість і технологічна досконалість окремої платформи більше не гарантують їй переваги на полі бою. 

Сучасний танк вартістю в мільйони доларів може бути пошкоджений або знищений кількома відносно дешевими FPV-дронами. А десяток доступніших роботизованих систем у рутинних бойових і логістичних завданнях може дати більший сукупний ефект, ніж одна наддорога машина. Особливо тоді, коли завдання потрібно виконувати щодня, одночасно на багатьох ділянках фронту й в умовах, коли втрати техніки є неминучими.

Саме тому поняття cost efficiency – співвідношення отриманого бойового ефекту до витрачених ресурсів – дедалі частіше звучить на порядку денному. Воно розширює традиційне уявлення про ефективність зброї, яке тривалий час визначали насамперед дальність, калібр, швидкість, захищеність і потужність.

Масові системи як окремий рівень спроможності

Очевидно, що бронетехніка, артилерія та авіація залишаються необхідними, а в багатьох випадках – незамінними. Водночас вони не можуть економічно й фізично виконати весь спектр щоденних завдань на полі бою. 

Підвезення боєприпасів, евакуація поранених, розвідка, мінування, вогнева підтримка та робота в найбільш небезпечних зонах потребують значної кількості засобів. Саме тут дедалі більшого значення набувають компактні повітряні, наземні та морські роботизовані системи. Їх можна виробляти серійно, застосовувати у великій кількості, швидко ремонтувати та замінювати. Вони дозволяють досягати значного бойового ефекту за нижчої вартості, а втрата одного засобу не зупиняє виконання завдання.

Тому навіть виробники, які десятиліттями зосереджувалися на складних і дорогих системах озброєння, сьогодні розширюють свої портфелі масовими рішеннями. Наприклад, Rheinmetall, відомий насамперед бронетехнікою та артилерією, розгорнув серійне виробництво баражувальних боєприпасів HERO – до речі, за ліцензією ізраїльської компанії UVision Air. А у 2026 році німецький гігант вже представив новий власний дрон-камікадзе FV-014.

Вартість зброї має відповідати місії

Війна в Україні показала, що здатність армії воювати роками залежить від безперервного надходження до військ засобів, які відповідають актуальним умовам і потребам поля бою. Саме тому, враховуючи наш болючий досвід, союзники збільшують оборонні бюджети, щоб в умовах ескалації мати змогу підтримувати високий темп бойових дій.

Проте саме по собі збільшення бюджетів ще не гарантує необхідного результату. Якщо додаткові кошти спрямовувати лише на дуже дорогі системи, які виробляються роками й надходять у війська в обмежених обсягах, Європа ризикує отримати технологічно сильні, але надто малочисельні спроможності, яких буде недостатньо для тривалої і, що особливо важливо, асиметричної війни.

Показовим є приклад ракет-перехоплювачів для систем Patriot. У 2025 році виробництво PAC-3 MSE досягло рекордних 620 одиниць. Водночас, за відкритими оцінками, упродовж перших 96 годин масштабних іранських атак США та їхні партнери використали понад 800 перехоплювачів Patriot різних модифікацій проти ракет і дронів. Очевидним є розрив між темпами виробництва дорогих перехоплювачів і потенційними масштабами їх застосування під час інтенсивних бойових дій.

Особливо гостро ця проблема постає, коли дефіцитні ракети використовують проти відносно дешевих ударних дронів типу Shahed. Складність і вартість рішень протидії мають відповідати характеру загрози та очікуваному результату: дорогі перехоплювачі необхідно зберігати для цілей, проти яких немає ефективнішої альтернативи, а масові атаки дешевших засобів відбивати доступнішими системами. 

Питання відповідності вартості засобу характеру загрози стосується всіх рівнів операції. Наприклад, для доставки боєприпасів на передову не завжди потрібна велика захищена машина з екіпажем. Для евакуації поранених визначальними є прохідність, вантажопідйомність, дальність роботи та здатність безпечно повернутися із зони ураження. У розвідці, мінуванні, розмінуванні чи вогневій підтримці вибір платформи так само має визначатися конкретними умовами місії – необхідною дальністю, вантажопідйомністю, прохідністю, рівнем захисту та допустимою вартістю її застосування.

Українські кейси: бойовий результат за менших витрат

Цю логіку підтверджують реальні бойові кейси в Україні. Під час однієї з операцій наш НРК Droid TW 12.7 знищив ворожий МТ-ЛБ разом з екіпажем. Відносно компактна роботизована платформа, оснащена кулеметом M2 Browning калібру 12,7 мм, досягла бойового результату проти значно важчої броньованої цілі.

Подібну асиметрію у вартості засобу та цілі демонструють і повітряні системи. Український FPV-дрон Shrike 10 уразив російський ударний гелікоптер Мі-28. Подальша доля Мі-28 публічно не підтверджена, однак сам кейс наочно демонструє різницю між вартістю засобу ураження та потенційною вартістю цілі.

Ця асиметрія ще виразніше проявилася на морі. Українські морські дрони використовували для ураження й знищення значно більших російських кораблів. Таких кейсів вже налічується десятки. Ми бачимо, як відносно компактні безекіпажні системи здатні створювати загрозу для великих і дорогих військово-морських платформ.

Окремо варто відзначити кейси, де ефект досягається завдяки взаємодії різних роботизованих систем. Під час операції на Кінбурнській косі морська безекіпажна платформа доставила наземний роботизований комплекс із бойовим модулем Wolly 7.62 до окупованого узбережжя. Така комбінація дозволила розподілити етапи місії між платформами, кожна з яких була пристосована до свого середовища й конкретної функції.

Ще один кейс – роботизований штурм, під час якого НРК Droid TW 12.7 діяв спільно з БпЛА. Наземний комплекс першим завдав вогневого удару по позиції противника, після чого повітряні дрони завершили її ураження.

Ці операції показують, що ефективність залежить і від того, наскільки правильно різні роботизовані системи поєднані між собою. Наземні, повітряні та морські платформи можуть виконувати різні етапи однієї місії, доповнюючи можливості одна одної та зменшуючи загальні витрати й ризики.

Нова логіка оборонних закупівель

Європі потрібно оцінювати майбутні закупівлі за тим, наскільки сформований арсенал відповідає реальному темпу й характеру сучасної війни. Багаторівнева модель дозволяє зберегти складні платформи для завдань, де їхні можливості є критичними, та забезпечити масовими роботизованими системами регулярні операції.

Вартість стає такою самою характеристикою зброї, як дальність, точність або захищеність. Від того, наскільки швидко цей критерій буде інтегрований у закупівлі та оборонне планування, залежатиме здатність Європи витримати тривале протистояння.

Олег Проць

Співзасновник компанії DevDroid