Чому Роман Сульжик і партнери запускають у Європі Resist 2.0 – фонд інвестицій в український deftech обсягом €50 млн

Венчурний фонд Resist.UA почав інвестувати в український defence tech у 2023 році. З тих пір його команда під керівництвом інвестбанкіра Романа Сульжика вклала кілька мільйонів євро в сім проєктів, серед яких Farsight Vision і M-Fly. З одного із проєктів фонд уже успішно вийшов, продавши компанії TAF Industries свою частку в розробнику НРК “Тесля”.

Успіхи молодого проєкту помітили за кордоном. Наразі Сульжик запускає з партнерами новий фонд обсягом €50 млн – і тепер гроші в нього зможуть вкладати зарубіжні інвестори.

В інтерв’ю Defender Media Роман розповів про успіхи першого фонду, проблеми української фінансової інфраструктури, а також про власну філософію інвестування, в якій довгострокова розбудова України стоїть вище за швидкий прибуток.

Про перший фонд Resist.UA

Ми створили Resist.UA у 2023 році і з тих пір інвестували в сім українських deftech-проєктів. 

За моїми оцінками, в Україні приблизно 150-200 оборонних стартапів, які залучили структуровані інвестиції від фондів. Приблизно десята частина з них – це так звані investor darlings. Так називають компанії, в які хочуть інвестувати всі – бо там є співпадіння якісного продукту і крутих засновників. В українському defence tech цих investor darlings приблизно 15-20.

З семи наших інвестицій – три чи чотири належать саме до цієї категорії. Нам дуже пощастило зайти на ранніх стадіях у Farsight Vision і M-Fly. Ще один дуже перспективний проєкт розробляє недорогі зенітні ракети для збиття реактивних “Шахедів”. Ми побачимо їх уже восени.

Інша потенційна зірка – команда, що розробляє круту систему протидії ворожим FPV-дронам. Вже у вересні ця розробка рятуватиме життя бійців на фронті.

Коли ми запускали фонд, то казали інвесторам, що традиційно для венчурної галузі перших екзитів варто очікувати за 5-7 років. Вони посміхались і казали, що чесніше буде одразу казати про 10. Але перший екзит ми зробили вже на третій рік – нещодавно компанія TAF Industries викупила нашу частку в стартапі “Фантом Технолоджі”, який створив НРК “Тесля”. Наші інвестори заробили на цій угоді, і зараз ми вже виплачуємо дивіденди.

Таких історій буде багато – ринок почне консолідуватися, і далеко не кожна компанія дійде до мільярдних оцінок або IPO. Хоча, на мою думку, Farsight Vision з нашого портфелю може хоч завтра йти на біржу, і коштуватиме не менше півмільярда.

Загальний обсяг першого фонду був невеликим – кілька мільйонів євро. Я вклав у нього свої гроші, плюс кошти великих українських бізнесменів, які повірили нам. Це серйозні підприємці і професійні інвестори, кожен з яких зайшов із чеком у пару сотень тисяч євро. Загалом Їх у фонді – до десяти людей. При цьому деяких із них я навіть не знав до початку повномасштабної війни. 

Всього за ці три роки ми проаналізували щонайменше 600 команд, зустрілися приблизно з сотнею і обрали сім. Моя суб’єктивна – і водночас консервативна оцінка нашого поточного портфеля – близько €10 млн.

Чому другий фонд запускається за кордоном

Коли ми запускали перший фонд, партнери радили структурувати його в іноземній юрисдикції, але з почуття патріотизму я вирішив спробувати зробити це в Україні. В результаті отримав болісний досвід через специфіку нашої фінансової інфраструктури. 

Зокрема, ми зіткнулися з недолугою вітчизняною системою переоцінки активів у корпоративних інвестфондах. Оскільки залучення інвесторів було розтягнуте в часі, і паралельно ми здійснювали інвестиції, вартість наших чистих активів постійно змінювалася. Але в Україні юридично неможливо адекватно враховувати гудвіл (goodwill) або проводити переоцінку стартапів.

Для професійних українських оцінювачів значення мають об’єкти нерухомості або автомобілі, а не те, наскільки подорожчала компанія на наступному раунді. Через це з кожною наступною інвестицією наша вартість чистих активів на папері падала, а не зростала. А нові інвестори, що заходили в фонд, отримували більшу частку, ніж наші ранні партнери. Це справді катастрофічний недолік української фінансової інфраструктури.

Це був болісний, але необхідний урок. Зараз ми активно працюємо з новим головою Комісії з цінних паперів та фондового ринку, і я сподіваюся, що ми зможемо реформувати правила, аби венчурні фонди могли нормально працювати в Україні.

А тим часом наш другий фонд ми запускаємо в Естонії, і в нього зможуть інвестувати іноземні інвестори. Паралельно ми зробимо і фонд в Україні, щоб вітчизняні інвестори з активами в гривні теж могли доєднатися. Український фонд ми плануємо зібрати швидко, максимум за пів року, аби уникнути проблем з переоцінкою вартості чистих активів. 

Гроші на нові угоди будемо брати з естонського та українського фонду пропорційно. Наприклад, якщо естонський фонд на момент угоди має €10 млн, а український — €5 млн, то інвестиція в стартап фінансуватиметься на одну третину українським фондом і на дві третини — естонським.

Про бум оборонних стартапів і обсяг фонду Resist 2.0

В межах першого фонду ми заходили в проєкти, оцінка яких не перевищувала €5 млн, з чеками в €200 000–€300 000. Зараз таких оцінок у цій сфері вже майже нема.

Ринок перегрітий. Засновники приходять з однією лише ідеєю — навіть без концептуального креслення — і одразу розраховують залучити €2 млн за оцінкою в €10 млн.

Але це нормальний етап розвитку. Бульбашки завжди виникають навколо проривних інновацій, і Україна вперше опинилася в епіцентрі цього процесу.

Попри те, що оцінки суттєво зросли, на ринку все ще дуже багато чудових молодих компаній. Ми не будемо ганятися за компаніями калібру UForce, які вже стали єдинорогами. Другий фонд залишатиметься бутіковим – плануємо зібрати €50 млн або трохи більше. Даємо собі на це два роки. 

Якщо в першому фонді ми інвестували в компанії з оцінкою до €5 млн, то в другому піднімаємо цю планку до €50 млн. Хочемо вкластися в 10-15 компаній такого калібру – відповідно, наш середній чек виросте до €3-5 млн. 

План до кінця року – зібрати коміти на €20 млн. І ми вже готові інвестувати – зокрема, плануємо follow-on інвестиції в стартапи, в які вкладався перший фонд.

 Один із наших вкладників і сам керує фондом на $1 млрд – і дає нам дуже багато цінних порад.

Про команду фонду 

Засновники та General Partners фонду – це я, інвестбанкір Олексій Комліченко, юрист Тарас Жарун і бізнесмен Борис Шестопалов. У нас різний бекграунд і різний вік: Борису — під 60, мені — 50, Олексію — 40, а Тарасу — 30 років. 

Олексій Комліченко відповідає за залучення капіталу та розвиток інвестиційного пайплайну фонду. Він працює з міжнародними й українськими інвесторами, державними інституціями та іншими ключовими партнерами. До створення фонду понад 15 років розвивав бізнес у сфері executive search та HR-консалтингу, заснував Talent Advisors (нині Odgers Ukraine).

Тарас – наш юридичний архітектор і веде всю операційну роботу. Він керує документацією, структурує угоди та координує нашу команду аналітиків.

Борис Шестопалов — відомий бізнесмен із Запоріжжя. У нього розбомблено або окуповано бізнесів приблизно на €50 млн, тож у нього особливі рахунки з окупантами. І він привносить у нашу команду глибоку промислову експертизу.

Нашу портфельну компанію, яка розробляє високоефективні системи протидії FPV-дронам, Борис познайомив із промисловцями, які надали свої виробничі потужності та оборотний капітал для масштабування проєкту. Вони створили спільне підприємство і тепер успішно виробляють продукцію разом. Це саме той тип розумної промислової кооперації, який ми прагнемо розвивати. Стартапам не потрібно будувати власні заводи з нуля – в Україні є багато класичних бізнесів, готових допомогти оборонному сектору. Борис виступає тим самим містком, який приносить ці партнерства у наш фонд.

Щодо мене – путівку в життя мені дала Київська фізмат-школа №145. У свій час я був другим в Україні з математики. Далі вчився у Лондоні та Нью-Йорку, працював у JPMorgan програмістом і зрештою став трейдером, де і навчився оперувати великими сумами грошей та відповідати за них. 

У 2009 році, в часи фінансової кризи, я був на роздоріжжі, і прийняв пропозицію очолити трейдинг Deutsche Bank у Москві. Хотілося бути ближче до Києва, плюс тоді я не розумів, що росіяни – вороги. Для мене це стало зрозумілим у 2014 році — тоді я й поїхав із Росії, щоб більше ніколи туди не повертатися. 

Вже 11 років я вдома. Під час повномасштабної війни одружився, і в нас народився син. Ми з дружиною виросли в російськомовному середовищі, але я мрію, щоб наша дитина не знала жодного слова російською.

Про філософію інвестування

Загалом, філософія нашого фонду така: інвестувати не просто в технології, а в фаундерів та команди, здатні до безперервних інновацій та швидкої адаптації. Шукаємо молоді, динамічні команди, які після війни зможуть інтегруватися в європейську оборонну екосистему.

Коли ми оцінюємо стартап, ставимо питання: чи захоче умовний Raytheon або Rheinmetall придбати цю команду в майбутньому? Наша стратегія виходу орієнтована на те, щоб допомогти цим командам приєднатися до великих міжнародних корпорацій за оцінкою, значно вищою за нашу ціну входу. Саме тому ми уникали інвестицій у звичайних виробників FPV-дронів — там було неможливо передбачити переможця.

Якщо ж говорити про технології, які найбільш цікавлять нас у межах нового фонду – особисто я дуже вірю в перспективи проєктів, що роблять “мізки” для дронів. Умовно кажучи, українські конкуренти Raspberry Pi. Ринок для подібних рішень величезний – і під час війни, і після неї. 

Якщо говорити ширше, то одна з задач фонду – змінювати імідж України. Доводити, що це держава, в яку можна інвестувати і заробляти тут гроші, що не такі ми й корумповані, і що не тільки олігархи роблять тут бізнес. 

Перемогою на тому полі, де працюємо ми, буде довести, що Україна — investable country. Нашій державі потрібно залучати €10-20 млрд приватних інвестицій на рік. Саме стільки залучала Польща, коли вона вступала в ЄС.

Зараз в українському defence tech виникають нові імена, нові зірки, яким ці гроші будуть потрібні на розвиток їхнього бізнесу. І вони створять компанії на сотні мільйонів, а то й мільярди капіталізації.

Ці нові імена замінять олігархів, що побудували свої бізнес-імперії на награбованому в 90-ті роки. І ці нові герої працюватимуть за зовсім іншими правилами. 

Це один із критеріїв, за якими я обираю стартапи для інвестицій. Засновники мають бути порядними людьми. Я дивлюся, чи схожі в нас цінності. Чи хочу я, аби така людина керувала великим бізнесом або країною, де я живу. Чи хочу я, щоб за 20 років мій син працював на цю людину. 

Багато хто каже, що головне — це продукт. Але моє переконання – ставку потрібно робити на порядність людей, із якими працюєш. Краще заробити менше із порядною людиною, ніж великі гроші, але з шахраєм.