Як створити ефективний бойовий продукт: досвід розробників Delta, полку Nemesis і екс-спецпризначенця “Чикаго”

Як у бойових підрозділах створюють власні технологічні рішення, з чого починається така розробка та як організовано внутрішню технічну роботу? Ці питання обговорювали на одній із панельних дискусій конференції DOU Day 2025 Артем Мартиненко з Центру інновацій Міноборони, Артем Бєлєнков з підрозділу Nemesis, колишній айтівець і спецпризначенець “Чикаго”, а також CEO акселератора оборонних технологій Defence Builder Катерина Безсудна. Defender Media переповідає найцікавіше.

Про спікерів

Артем Мартиненко – заступник начальника Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони (ЦІРОТ). Одним із головних проєктів центру є система ситуаційної обізнаності Delta. Історія системи історія починається ще у 2015–2016 роках, коли на базі волонтерського об’єднання “Аеророзвідка” з’явилася військова частина, що стала однією з перших, хто почав використовувати цивільні дрони в бойових умовах на сході України.

Наступним кроком стала побудова мережі стаціонарних камер спостереження. У відповідь на активне застосування засобів радіоелектронної боротьби, що виводили з ладу дрони, саме такі камери стали єдиним ефективним способом спостереження на деяких ділянках фронту. Коли ж цивільні ініціативи почали передавати досвід регулярним військовим підрозділам, постала потреба у формуванні спеціальної технологічної структури всередині Міністерства оборони. До роботи залучили команду розробників, які не лише продовжили розбудову наявних рішень, а й отримали нову задачу — створення повноцінних інформаційних систем.

“З появою численних сенсорів — камер, дронів та інших засобів збору даних — стало зрозуміло, що обробляти інформацію вручну вже неможливо. Потрібна була цифрова система, здатна збирати, керувати й поширювати дані в реальному часі”, — описує Мартиненко виникнення Delta.

Головним завданням підрозділу, де служив “Чикаго”, є виявлення ворожих екіпажів, засобів радіоелектронної боротьби та радіолокаційних систем. Однак виконувати таку роботу без технологій неможливо — саме тому команда активно розвиває власний набір сенсорних рішень. Ці технології створюються “інхаус”, за участі волонтерів і фахівців із досвідом у сфері РЕБ, інженерії та IT.

Підрозділ працює у змішаному форматі: в його складі є як оператори бойових екіпажів, так і інженери з цивільних структур, колишні військові, айтішники та волонтери, які долучаються до розробки й тестування. При цьому активно використовуються українські продукти — від стартапів до відомих розробників.

Артем Бєлєнков – начальник штабу 412-го окремого полку Сил безпілотних систем ЗСУ Nemesis. Цей підрозділ є одним із найефективніших в СБС, зокрема полк відомий високою результативністю в збитті “Шахедів”.

Беленков поділяє діяльність підрозділу Nemesis на три ключові напрями: засоби розвідки та ураження, бойові системи управління і IT-компоненти для внутрішньої підтримки. Команда не займається власним виробництвом озброєнь, але тісно співпрацює з виробниками. У деяких випадках готові продукти доопрацьовують безпосередньо на базі підрозділу — наприклад, шляхом модернізації окремих компонентів.

Другий напрям — бойові системи управління, основними яких є система “Дельта” та її компонент “Вежа”, доповнені іншими рішеннями, які розробляють окремі підрозділи ЗСУ. Основна роль підрозділу полягає у наданні зворотного зв’язку, щоб підвищити ефективність цих рішень.

Внутрішня IT-інфраструктура переважно на відповідальності підрозділу: ідеться про повну автоматизацію допоміжних процесів — від обробки даних до підтримки операційного управління. За словами розробників, це справді “data-driven” структура: інформації надходить так багато, що її обсяг часто перевищує аналітичні можливості. Утім, ключові рішення у цьому сегменті залишаються виключно in-house — сторонніх виконавців до цієї частини не залучають.

Впровадження інновацій: очікування vs реальність

Попри те, що формально система “Дельта” впроваджена в 90% підрозділів, її глибоке використання досі залишається нерівномірним і далеким від завершення. Як пояснюють розробники, це охоплення справедливе лише “за шириною” — тобто за кількістю підрозділів, де система присутня. Натомість “за глибиною” — за кількістю активних користувачів та ступенем опанування модулів — результати значно скромніші.

Деякі підрозділи мають сотні або й тисячі користувачів, які активно працюють із різними модулями з екосистеми. В інших — лише кілька десятків, і працюють вони лише з базовими інструментами. “Для повноцінного ефекту важливо, щоби не тільки одна бригада володіла системою, а й усі її “сусіди” — справа, зліва, і навіть далі по фронту. Лише тоді вона починає реалізовувати повний потенціал”, — каже Мартиненко.

Ключовим викликом сьогодні називають саме етап впровадження. Його складність не стільки у програмній розробці, як у щоденній комунікації з користувачами — навчанні, адаптації під конкретні задачі, збиранні та обробці зворотного зв’язку. У цьому процесі проявляються так звані “павер-юзери” — підрозділи, які першими опановують нові модулі, і саме їхній фідбек часто стає рушієм розвитку. Однак це створює нову дилему: темп запитів від “просунутих” користувачів може бути надто високим для інших. Якщо орієнтуватися лише на них, початківці почуватимуться в екосистемі “зайвими”.

Серед найефективніших практик впровадження — мобільні групи, які не лише приносять інструмент, а й допомагають налаштувати процеси. Вони вивчають потреби на місцях, налаштовують підрозділи, а потім передають фідбек до центру. Такі мобільні групи стали ключовими елементами масштабування системи.

Успішні військові рішення мають ставати типовими для всіх підрозділів

Учасники дискусії говорили про потребу стандартизації рішень, які вже довели свою ефективність на фронті. Йдеться, зокрема, про технічні рішення, тактичні прийоми, нові моделі бойового застосування. На сьогодні, навіть якщо використання певного типу БпЛА приносить результат — воно лишається лише в межах одного підрозділу через відсутність механізму централізованої передачі знань.

На думку панелістів, новий бойовий досвід, зокрема у сфері БпЛА, має не лише акумулюватися, а й ставати частиною офіційної “військової науки”. Для цього потрібні аналітичні центрі, які оброблятимуть зворотний зв’язок із фронту, порівнюватимуть ефективність моделей і формуватимуть на основі цього нову доктрину.

Про роботу Nemesis

Підрозділ Бєлєнкова одночасно задіяний на всіх фронтах — сухопутному, повітряному та морському — і формує окремі команди та партнерства залежно від напряму. У сфері FPV-дронів команда активно співпрацює з підрозділами першої лінії, включно з провідними українськими групами операторів. Натомість у сфері дронів-бомберів підрозділ сам виступає рушієм інновацій: має значну внутрішню спроможність і задає тон у розробці нових рішень.

Важливу роль для інновацій відіграє OSINT — відкритий аналіз інформації з публічного простору. Тут поєднуються як спеціалізовані програмні рішення, так і людський фактор: волонтери та співробітники вручну моніторять інфопростір, шукаючи вразливі сигнали у відкритих джерелах.

За словами Бєлєнкова, серед російських блогерів та посадовців є “язикаті” персонажі, із заяв яких можна зрозуміти, наскільки вони просунулися в протидії тим чи іншим дронам підрозділу. Начальник штабу Nemesis каже, що це дозволяє виявляти тактику противника й коригувати власну. Втім, подібні корисні публікації іноді можна знайти лише в регіональних російських ЗМІ, і тоді інформація може потрапити в моніторинг лише завдяки випадковому збігові алгоритмів.

Потреба в точній спеціалізації зростає

Сфера оборонних технологій залишається дуже динамічною, зазначають учасники панелі. Ідеї, які ще вчора були нішевими, сьогодні можуть перетворитися на мейнстрім. Так, зокрема, трапилося з тим рішенням проти “Шахедів”, яке працює в Nemesis. Cпершу мало обмежену підтримку, а тепер забезпечує окремий сегмент ППО і робить підрозділ найефективнішим у протидії російсько-іранським дронам-камікадзе.

Найскладнішою для впровадження панелісти називають сферу наземних роботизованих систем. Вона вимагає інтеграції з піхотою, налагодженого зв’язку, якісного обслуговування — і тому є однією з найвибагливіших технічно. Але саме тому вона й має значний потенціал: успішний продукт може стати проривом і з погляду оборони, і як бізнес-модель.

Технології на основі штучного інтелекту, комп’ютерного зору та машинного навчання залишаються “трендом №1”, проте зараз працюють лише в дуже вузьких типових сценаріях. Високий потенціал — у системах автоматичного виявлення цілей, спостереження й аналізу, але реальні результати можливі тільки в умовах чітко визначеного середовища й завдань, кажуть експерти.

У сфері дронобудування відчутно зростає конкуренція. У 2022-му в галузь можна було заходити “з нуля”, у 2023-му — приєднуватися до лідерів. У 2025-му ж новачок повинен або чітко розуміти свою нішу, або ж входити у партнерства з гравцями, які вже давно на ринку. Більшість виробників сформували навколо себе екосистеми, де об’єднуються різні компоненти — від платформи до систем ураження й зв’язку. Новачкам радять орієнтуватися на точки входу в ці екосистеми, а не будувати все з нуля.

Зростає значення засобів спостереження та контрспостереження: противник навчається швидко і все активніше збиває аеророзвідку власними дронами. Саме тому актуальними залишаються технології захисту, перехоплення і довготривалого цифрового зв’язку — зокрема, створення вітчизняних альтернатив західним системам стабільної передачі відео.