Нитки війни: як оптоволоконні дрони змінюють правила гри на лінії фронту

Недавні випробування державного кластера Brave1 довели, що оптоволоконні дрони здатні долати відстань у 20 км. Головком Олександр Сирський підтвердив, що такі моделі вже працюють на фронті. Використання невразливих до засобів РЕБ безпілотників у війні стає все більш масовим і різноманітним. А ефективної протидії «дронам на дроті» на сьогодні досі немає.

Defender Media розповідає, які українські компанії виробляють оптоволоконні дрони, в чому плюси і мінуси цієї зброї та як саме її використовують на фронті.

Еволюція українських дронів на оптоволокні

Про перші розробки БпЛА на оптоволокні українські винахідники публічно заявили ще у 2023 році, однак до практичного застосування першими прийшли росіяни. Наприкінці літа 2024 невразливі до РЕБ дрони вперше атакували українську техніку в Курські області, а згодом почали з’являтися і на тимчасово окупованих територіях. У листопаді почалися випробування українських оптоволоконних дронів, і вже на початку 2025-го Міноборони провело демонстраційні покази українських розробок.

В кінці березня поточного року Brave1 провів перші в Україні випробування оптоволоконних FPV-дронів з дальністю польоту понад 20 км. На одному полігоні зібралися понад 15 виробників – їхні дрони успішно долали маршрут із перешкодами та імітували ураження цілі.

Brave1 також опублікував односторінковий каталог виробників оптоволоконних дронів (в нього увійшли ті компанії, які погодилися на певну публічність). В каталозі представлено 20 розробок, а також основні тактико-технічні характеристики дронів, доступних для замовлення. Є контакти представників, з якими можна зв’язатися і закупити засоби для підрозділів Сил оборони або запропонувати співпрацю.

За даними каталогу, середня вартість FPV-дрона з котушкою оптоволокна довжиною 10 км становить приблизно 42 000 грн. Ціни варіюються від 29 до 61 тисяч грн залежно від комплектації та країни походження компонентів.​ Серед незвичайних варіантів — котушка з інтегрованим боєприпасом від OWAD, а також наземні роботизовані комплекси на оптоволокні від «Файрбокс» та Ratel.

Плюси, мінуси, підводні камені

Очевидна й незаперечна перевага дронів на оптоволокні — це їхня абсолютна невразливість до РЕБ, оскільки сигнал передається оператору не радіохвилями, а по тонкому оптоволоконному дроту. Такий дрон неможливо перехопити чи посадити дистанційно, без пошкодження оптоволокна. Крім того, оптоволокно дозволяє передавати набагато більш якісне зображення в режимі реального часу, тож оператор FPV має чітку картинку з дрона без перешкод і може роздивитися деталі того чи іншого об’єкта — наприклад, відрізнити техніку від макета-обманки. Це дозволяє використовувати дрони як для ураження, так і для попередньої розвідки.

Не менш важливо й те, що оптоволоконний зв’язок не залежить від типу місцевості — дрони на оптоволокні можуть летіти як завгодно низько, оминати перешкоди, влітати всередину будівель тощо без втрати керування.

Ще один ключовий плюс — оператор дрона й наземна станція керування можуть перебувати в захищеному укритті, і це ніяк не вплине на якість зв’язку й виконання бойової задачі.

Основний недолік оптоволоконних дронів — це невисокий радіус дії через обмеження розміру оптоволоконної котушки. Над вирішенням цієї задачі активно працюють, тому останні розробки вже здатні долати 20 км і більше. Росіяни нещодавно заявляли, що їхній оптоволоконний дрон «Гортензия 10» здатен літати на 30 км.

Друга особливість — менша маневровість дрона й менша швидкість, — так само через особливості розмотування оптоволокна. Хоча саме оптоволокно не так просто розірвати, воно досить легко ламається при згинанні. Це накладає певні вимоги до маневрування дроном, дещо обмежує можливі цілі для ураження й потребує донавчання пілотів, які керують такими дронами.

Третє слабке місце — корисне навантаження, яке здатен нести дрон. Більша котушка дає більшу дальність польоту, однак її вага зменшує вагу бойової частини ударного дрона. Середня вага котушки з 10 км оптоволокна складає близько 1,4 кг й залежить від матеріалу, типу намотки та країни виробництва — українські котушки зазвичай легші, тоді як китайські можуть бути важчими через менш досконалу намотку.​

Зважаючи на всі особливості застосування оптоволоконних дронів, у Brave1 підготували коротку пам’ятку для операторів. Основне правило: дотримуватися інструкцій розробника, а поза тим — слідкувати за натягом волокна й не допускати його провисання та згинів; контроль за напрямом маневрів, кутами зльоту й розворотів; обережний перетин водойм тощо.

Доставка чи локалізація?

Українські виробники безпілотників пішли різними шляхами. Одні закуповують готові котушки оптоволокна з Китаю, інші працюють над локалізацією виробництва, в тому числі — й оптоволоконних котушок. Доставка оптоволоконного кабелю з-за кордону може тривати до двох місяців, а українське виробництво поки що не має таких значних масштабів.

«Щодо китайських котушок є чимало упереджень, зокрема, те, що неможливо на 100% гарантувати стабільність поставок. І разом з тим китайські котушки доступні за ціною, що дозволяє знизити вартість дообладнання дрона й швидше передати його у підрозділ», — каже розробник дронів «Раптор» Євген.

Із Китаю привозять котушки на 5, 10, 15 і 20 км. Менша довжина — просто нераціональна, адже пілоти не повинні опинитися в «сірій зоні».

Ще один варіант — купити в Китаї тільки оптоволокно, але намотувати його на котушки вже тут, залежно від потреб і замовлень. Такий процес здешевлює вартість матеріалів, але збільшує час виготовлення дрона. 

Разом із тим локалізація виробництва дозволяє суттєво знижувати вартість: якщо початкова вартість котушки складала близько тисячі доларів, то місцеве виробництво може здешевлювати цю суму втричі й без втрати якості та характеристик, каже керівник оптоволоконного проєкту «Сталкер» із позивним Адоніс. За його словами, розробникам довелося консультуватися з виробниками зі сфери легкої промисловості, аби адаптувати технології намотування для оптоволокна.

Оптоволоконні дрони на полі бою

Перші випробування оптоволоконних дронів відбулися наприкінці осені — початку зими 2024 року. Відтоді стадію R&D успішно пройшли десятки компаній-розробників, і зараз більшість вітчизняних розробок уже літають на 20 і більше кілометрів. Розробники прийшли до оптимального компонування — змінили розміщення котушки, батареї, відбалансували їх для кращої маневреності й керованості.

«Було очевидно, що котушка не може бути зверху дрона, бо її поріжуть пропелери. Але коли ми вперше підвісили її під дроном, то він став неповоротким. Крім того, довелося подбати про вищі ніжки опори, й про деякі зміни під час зльоту», — каже Адоніс.

На сьогодні найбільш поширене використання оптоволокна — це ударні FPV-дрони.

«Треба розуміти, що зв’язок із дроном існує, поки цілий кабель. Якщо його пошкоджено, то в оператора немає можливості якось іще керувати дроном, повернути його тощо. Ми можемо говорити про розвідку, нагляд десь над спостережним пунктом, коли дрон нерухомо висить на певній висоті, але це не підходить для глибокої розвідки, бо, наприклад, на відстані 20 км і при швидкості польоту кілометр на хвилину нам треба, щоб ці 20 хвилин кабель лишався неушкодженим», — каже Адоніс. 

За його словами, додатковий захист кабелю – не варіант, бо це ще сильніше збільшить вагу котушки. «Ми можемо намотати такий кабель, який взагалі ніхто ніколи не переламає, але ми не зможемо нічого цим дроном донести», — усміхається Адоніс.

Друга причина, чому розробники не зосереджуються на посиленні оптоволокна — це кратне зростання вартості котушки. «Таке волокно у 4-5 разів дорожче за те, що вже застосовується. Ми впираємося в те, що це занадто дороге застосування, воно не може бути масовим. Звичайно, якщо є якась важлива ціль, ми готові обладнати дорогий дрон», — пояснює він.

Після війни

Оптоволоконні дрони, які сьогодні виконують бойові завдання на фронті, можуть згодитися у цивільній сфері після завершення війни, вважають виробники. «Якщо замінити бойову частину на бак з хімікатами чи добривами, дрон зможе так само точно обробляти поля. І не треба буде топтати землю важкою технікою», — каже Адоніс. За його словами, технологія вже практично готова до такого переосмислення — є база, моторні групи, протоколи керування.

Ще одна царина застосування оптоволоконних дронів – важкодоступні комунікації, в тому числі підводні та підземні. Такий дрон може пройти будь-якою свердловиною, шахтою, трубою, підземними тунелями, де немає ніякого іншого зв’язку. Це простір для розвитку й повітряних, і наземних дронів, які зможуть доставляти вантажі в важкодоступні місця на будівництві, в видобувній промисловості чи в інші точки, недоступні чи небезпечні для людини.

Оптоволоконні дрони дійсно вміють потрапляти у місця, куди іншими засобами не дістатися. Адоніс розповідає, що одним із безпілотників, який у березні вразив диверсійну групу росіян у газотранспортній трубі під Суджею, був саме «Сталкер».