Що виробники ОПК мають знати про Defence City. Розповідає керівниця GR в Раді зброярів Валентина Ведровська

1 січня в Україні почав працювати Defence City – спеціальний правовий режим для українських компаній оборонно-промислового комплексу. Першим резидентом стала компанія SkyFall, яка випускає дрони Shrike, Vampire та P1-SUN. 

Defender Media поговорив про Defence City із керівницею напрямку GR Української ради зброярів Валентиною Ведровською. Вона розповіла, які переваги дає Defence City, яким умовам потрібно відповідати для вступу, чи можуть резиденти Diia City поєднувати два, а також відповіла на інші питання, які найбільше цікавлять учасників ринку.

Як стати резидентом Defence City?

Передусім компанія має оцінити, чи готова виконати вимоги програми вже цього року. Для вступу в Defence City потрібно відповідати певним критеріям. Їх не так багато, але вони досить вагомі й відсікають значну частину учасників ринку. 

Головна вимога – рівень кваліфікаційного доходу. 75% виручки компанії за попередній звітний рік компанія має отримати від виробництва, надання послуг та/або виконання робіт оборонного призначення. Нормативні акти визначають конкретні категорії цих товарів, робіт і послуг: це озброєння, військова техніка, БпЛА, НРК, водні дрони, засоби РЕБ та РЕР, технічні засоби розвідки, а також боєприпаси. 

Якщо в 2025 році компанія отримала 75% доходу від зазначених категорій – то зараз вона має право приєднатися до Defence City. Єдиний виняток — це літакобудування. Для таких компаній поріг входу трохи нижчий — 50% кваліфікованого доходу.

Хто перевіряє відповідність компаній цим критеріям?

Усі адміністративні функції — ведення реєстру, розгляд заявок на вступ, надання відмов або виключення резидентів — покладені на Міністерство оборони України. Це головний уповноважений орган, який повністю відповідає за функціонування режиму. Саме Міноборони визначає, чи відповідає бізнес встановленим вимогам на етапі входу та під час перебування в статусі резидента. Остаточне рішення завжди за міністерством.

Наскільки складна процедура набуття резидентства і скільки часу вона займає?

Говорити про це поки складно, адже публічно оголошувалося лише про одного резидента Defence City — компанію SkyFall. Але вони подавали свою звітність за 2024 рік, тоді як нові кандидати на вступ подаватимуть вже за 2025-й. Формування і подача цих звітів відбуваються саме зараз, після чого компанії можуть йти з ними за резидентством Defence City.

Насправді процедура вступу не є надто складною. Компанія має подати заяву на вступ на адресу Міністерства оборони, подати свій фінансовий звіт, що відповідає критеріям щодо кваліфікаційного доходу, плюс ще невеликий пакет документів згідно з порядком, визначеним Кабміном. 

Якщо вірити Міністерству оборони, час на погодження заявки складатиме до одного місяця. А в разі неправильного оформлення пакета документів у термін до 5 днів Міноборони обіцяє надати обґрунтовану відповідь, щоб компанія могла переробити пакет документів і подати його заново. Документи можна подавати в електронному вигляді.

Ключовий нормативний акт, яким регулюється режим Defence City, – окремий розділ в законі “Про національну безпеку”. На сайті Міноборони є посилання на всі потрібні нормативно-правові акти, де можна знайти шаблони заяв, звітів та інших потрібних документів. Рекомендую юристам виробників ознайомитися з цим перед подачею. 

Чи потрібно буде підтверджувати свій статус?

Щоби залишатися резидентами Defence City, компанії мають щорічно підтверджувати відповідність критеріям. Крім фінансового звіту, який потрібно буде подавати до 1 червня, також додається аудиторський звіт на підтвердження того, що компанія дотримувалася відповідних там вимог, критеріїв і може продовжувати бути резидентом. 

За моєю оцінкою, станом на зараз в Україні є 40–50 аудиторських компаній, готових підготувати звіт, що відповідатиме всім критеріям. Але до наступного року, коли потрібно буде подавати цю звітність, у цьогорічних резидентів буде чимало часу, щоб звикнути і налагодити звітність.

Чи існують інші резиденти, окрім SkyFall?

Скоріш за все, так, але цю інформацію не розголошують без прямої згоди самих компаній. Публічний статус резидента Defence City — це серйозний безпековий ризик, адже він маркує підприємство як ціль для ворожих ударів. Оборонний сектор і так працює в умовах постійної небезпеки, тож навіщо давати ворогу додаткові підказки? Держава не буде виходити з офіційними списками, це питання залишається на розсуд виробників. Якщо їм важливо заявити про себе в медіа чи зміцнити репутацію — вони це зроблять. 

Думаю, першу статистику по резидентах ми дізнаємося ближче до квітня.

Які переваги надає статус резидента Defence City?

З того, що ми чуємо від виробників, чи не найбільше їх цікавлять експортні можливості. Компанії, які стануть резидентами Defence City, матимуть певні особливі умови для експорту своєї продукції. А саме — їм не потрібно буде мати статус спецекспортера. Станом на зараз перевозити товари через кордон для продажу можуть лише компанії зі спеціальним статусом спецекспортера. Відповідно, якщо виробник отримує дозволи на продаж свого товару за кордон, він має скористатися послугами цього спецекспортера, сплатити йому комісію. 

Якщо ж виробник хоче самостійно постачати свій товар за кордон, він повинен сам отримати такі повноваження, а це – довга і складна процедура. Вона може тривати рік-півтора – і навіть після цього виробник може й не отримати дозволу на експорт товарів військового призначення.

Отже, резиденти Defence City можуть зекономити час і гроші, тому що їм потрібно буде просто отримати дозвіл на експорт товару. Держава буде контролювати процес окремими дозволами на визначену конкретними договорами кількість товарів, але принаймні не потрібен буде посередник або не треба витрачати час і ресурси на те, щоби самому ставати спецекспортером. Виробники в цьому дуже зацікавлені – попри те, що експорт ОВТ поки повноцінно не працює.

Які ще бонуси дає статус резидента?

Наступний блок — податкові пільги. Їх декілька, але найбільш цікаве — звільнення від податку на прибуток. Водночас є важлива умова: ця модель підходить компаніям, які розвиваються, масштабуються або модернізуються. Якщо резидент не сплачує податок на прибуток, він зобов’язаний повністю реінвестувати його у власний розвиток. Якщо цього не відбудеться протягом наступного календарного року, це може стати підставою для виключення з реєстру та застосування податкових санкцій.

Відповідно, така опція може бути нецікавою для компаній, які працюють на ринку багато років, досягли зрілості й більше зацікавлені у виплаті дивідендів, ніж у реінвестуванні. Водночас це не є обов’язком для всіх резидентів. Компанія може не подавати заяву на цю пільгу, сплачувати податок на прибуток у загальному режимі, виводити дивіденди та зберігати статус резидента Defence City без використання податкових преференцій.

Трошки менші за сумами, але теж цікаві податкові пільги — це звільнення від сплати екологічного податку та податку на землю і нерухоме майно. Єдина умова – ця земля і майно мають перебувати у власності саме цієї юридичної особи, яка є резидентом Defence City. 

Що ще крім експорту та податкових пільг?

Ще один важливий бонус для резидентів — сприяння в релокації. Йдеться про переїзд у межах України до умовно більш безпечних регіонів — передусім у західні області, зокрема Закарпаття. Це території, які з географічної та безпекової точки зору вважаються менш уразливими.

Механіка передбачає не лише підтримку з боку держави, а й активну участь місцевої влади. 50% ПДФО, сплаченого компанією, повертається з держбюджету до місцевої громади — і саме за ці кошти вона має забезпечити необхідну інфраструктуру та умови для роботи підприємства. Крім того, держава сприяє у виділенні землі, пошуку або наданні приміщень, перевезенні працівників і обладнання. Фактично йдеться про комплексну підтримку релокації бізнесу.

А що натомість — які зобов’язання беруть на себе виробники?

Передусім — відповідати вимогам до резидентів. Ключова з них — правило 75% кваліфікованого доходу. Цей режим створювався для стимулювання розвитку виробників ОПК. Він орієнтований на конкретні компанії, які займаються виробництвом озброєння, військової техніки, а також товарів подвійного призначення, що використовуються у військових цілях — зокрема безпілотників. Відповідно, основна вимога проста: компанія має залишатися оборонним виробником, для якого defence є ключовим напрямом діяльності.

Резидентами можуть стати лише українські компанії?

Так. Резидентом не може бути компанія, зареєстрована за кордоном. Також виключається участь компаній, які мають будь-який зв’язок із державою-агресором чи підсанкційними особами, не розкрили кінцевих бенефіціарів тощо.

Тобто режим орієнтований саме на українські компанії — зареєстровані в Україні, з прозорою структурою власності та українськими бенефіціарами.

Чи можуть компанії позбавити резидентства?

Так. Або компанія може добровільно написати заяву на вихід. В другому випадку – заяву просто погоджують. Якщо ж є підстави для виключення компанії, то починається процес розгляду. Резидентство не можуть виключити автоматично — це має бути аргументоване рішення Міністерства оборони. Можливо, з залученням інших структур – Державної податкової служби, СБУ і так далі. 

Виключення компанії з реєстру Defence City можливе лише у разі недотримання встановлених вимог — зокрема критеріїв, передбачених законодавством у сфері національної безпеки для компаній-резидентів. Підставою для виключення може стати, наприклад, виявлення нерозкритих бенефіціарів, зв’язків із підсанкційними особами чи інших обставин, які означають невідповідність критеріям. Так само — якщо компанія за підсумками року не виконала вимогу щодо 75% кваліфікованого доходу.

Чи озвучувала держава свої очікування щодо кількості резидентів? 

Я чула про не дуже великі — 50–60 компаній. Але, на мою особисту думку, їх може бути значно більше. В перших варіантах законопроєктів, які стосуються режиму Defense City, були більш жорсткі рамки, яким взагалі могли відповідати лише 10-15 компаній. Але зараз умови прописані таким чином, що навіть субпідрядники можуть потрапити в число резидентів. Тому тут все буде залежати від виробників. Думаю, за 2026 рік назбирається близько сотні компаній. А в 2027 році очікуємо ще більшого приросту. 

Деякі оборонні компанії вже стали резидентами Diia City. У чому різниця між перевагами цих двох режимів і чи можна перейти з одного на інший? 

Diia City – режим для IT-компаній, Defence City — для оборонних. Дійсно, досить багато оборонних компаній можуть потрапити в Diia City — розробники безпілотних систем, засобів РЕБ, програмного забезпечення і так далі. Але величезна кількість компаній, які займаються важкою бронетехнікою, боєприпасами і так далі, – ніяк не може бути резидентами Diia City. 

Що стосується переходу — давайте візьмемо як приклад виробника БПЛА чи РЕБ, який уже є резидентом Diia City. Станом на зараз така компанія може стати резидентом Defence City і залишатися резидентом Diia City. Єдине обмеження – компанія не зможе користуватися податковими пільгами Defence City. А от експорт, релокація, захист даних у реєстрах – все це додається. Підозрюю, що для резидентів Defence City будуть створюватися і додаткові бонуси, наприклад, пришвидшений доступ до державних грантів.

Отже, компанія-резидент Diia City має порахувати, що їй вигідніше з точки зору податкових пільг. Якщо компанія планує в найближчий рік-два будувати новий завод, запускати нові виробничі лінії, купувати дороге обладнання і так далі, то їй, скоріше, вигідніше стати резидентом Defence City і отримувати можливість не сплачувати податок на прибуток, оскільки вона все одно реінвестує.

Давайте розберемо на конкретних цифрах.

Візьмемо щось середнє — базова ставка податку на прибуток дорівнює 18%. Припустимо, компанія за рік отримала $1 млн прибутку. Значить, вона має заплатити з них $180 000 податку. Натомість якщо вона є резидентом Defence City і при цьому не є резидентом Diia City, то вона має можливість не платити цей податок і повністю реінвестувати прибуток. Але потрібно вкласти весь мільйон у власний розвиток, модернізацію, оптимізацію та інші речі. 

Отже, можна одночасно бути резидентом двох режимів, потрібно лише визначитися з пакетом податкових пільг. 

Чи не означає перебування в двох режимах більшу кількість перевірок? 

Ні, єдине зобов’язання – подавати звіти. Будь-яких інших додаткових навантажень, обмежень чи втручання в їхню діяльність впродовж року не передбачається. Але в Міноборони буде доступ до фінансової інформації резидентів.

Що кажуть виробники – які в них зауваження і застереження щодо Defence City? 

З того, що ми чули, – виробникам не подобається обмежена кількість категорій. Наприклад, станом на зараз туди не входить зв’язок, тобто виробники рацій поки не можуть приєднатися. Виробники оптоволокна – також. Але держава зробила цей режим саме для компаній оборонно-промислового комплексу, тож своя логіка тут є.

Загалом, особливих застережень нема – є лише певне нерозуміння, як це буде працювати. Є певна обережність, як і з будь-чим новим. Підозрюю, що 2026-й і навіть 2027 роки будуть часом стабілізації і кристалізації режиму Defence City.

Ваша особиста порада – йти чи не йти в Defence City?

В мене немає задачі агітувати виробників, але Defence City дійсно пропонує цікаві й корисні опції для оборонних компаній. І краще це робити зараз, поки ще немає великого ажіотажу.

Для мене як керівниці напряму GR дуже важливий зворотний зв’язок від виробників. Тому чим швидше компанії приєднаються до режиму і почнуть давати фідбек, тим швидше ми зможемо почати роботу над виправленням і покращенням Defence City. Аби за рік-півтора цей режим уже був максимально якісним і крутим.