Американські $20 млн для українських dual-use стартапів: інтерв’ю зі співзасновником Green Flag Ventures Джастіном Зіфом

Американський Green Flag Ventures – один із найактивніших інвестиційних фондів на українському ринку defence tech. Компанія брала участь у багатьох значущих угодах за останні два роки. В її портфелі – Swarmer, HIMERA, Teletactica, Falcons та Karadag Technologies. В потязі зі Львова у Варшаву колумніст Defender Media Боян Стойковскі записав інтерв’ю зі співзасновником Green Flag Ventures Джастіном Зіфом.

Джастін Зіф — співзасновник венчурного фонду Green Flag Ventures. Обсяг фонду – $20 млн. Green Flag інвестує в українські стартапи на ранніх стадіях. Фонд цікавиться насамперед проєктами в галузях штучного інтелекту та dual-use — технологій, що можуть застосовуватися і в цивільній, і в військовій сфері.

Його партнерка по Green Flag Ventures Дебора Фейрлемб уже багато років працює в Україні, допомагаючи розбудовувати вітчизняну екосистему інновацій. Зокрема, вона обіймала керівні посади в UkraineInvest, Українському фонді стартапів і TechUkraine.

На шляху зі львівської конференції IT Arena до Варшави ми з Джастіном говорили про силу українського defenсe tech — про оптимізм, швидкість інновацій і те, як українські фаундери створюють ефективні рішення в реальному часі, часто під обстрілами.

Сьогодні Україна — це найбільша у світі відкрита лабораторія для тестування оборонних технологій у сферах штучного інтелекту, автономних систем, кібербезпеки та комунікацій. Стартапи проходять перевірку в умовах реального конфлікту. Це “горнило” сформувало унікальну екосистему інновацій — висококваліфіковану, керовану місію та надзвичайно адаптивну.

Фонд Green Flag Ventures використовує цю перевагу й уже здійснив п’ять інвестицій в місцеві проєкти. Українським фаундерам Green Flag надає не лише фінансування, а й доступ до каналів закупівель США та НАТО, консультації з експортного комплаєнсу та стратегічні партнерства у сфері оборонних технологій.

Defender Media: Як ви потрапили у сферу оборонних технологій? Що привело вас до створення Green Flag Ventures?

Джастін Зіф: Я приїхав сюди волонтером на початку 2022 року, одразу після початку війни. Допомагав із перевезенням медичних вантажів і познайомився з фаундерами, які переходили з фінтеху та аграрних технологійт у defenсe tech. Вони знали, що я сам підприємець, і просили поради. Грошей я тоді не мав, бо не був венчурним інвестором, але мав корисні зв’язки — і почав знайомити людей.

Коли повернувся додому, не міг перестати думати про те, що побачив. Почав досліджувати екосистему й дізнався, що ще до війни вона зростала на 30% щороку. Було видно, що Україна йде шляхом Ізраїлю — як ринок, що формує передові технології.

Коли дедалі більше компаній почали переходити до dual-use інновацій, стало зрозуміло, що це унікальна можливість зайти на ранній стадії — якщо реалізувати її правильно. Тож я знайшов партнерку, яка поділяла це бачення, і ми запустили фонд.

Фонд має чіткий фокус на dual-use технологіях. Як ви сформували цю стратегію?

Ми маємо власне чітке визначення dual-use, яке не завжди збігається з тим, як це визначають інші. Для нас це технології, що мають актуальні або майбутні застосування одночасно у цивільній та оборонній сферах.

Перевага очевидна: менше регуляторних обмежень, менше ризику потрапити під заборони на експорт чи імпорт — і значно ширший ринок. Це означає більше потенційних клієнтів і більше можливих покупців компанії.

Ви приїхали в Україну невдовзі після початку повномасштабної війни. Як це вплинуло на ваше бачення оборонних технологій?

Я приїхав у квітні 2022 року, і швидко стало зрозуміло, що ми спостерігаємо не поступову, а революційну зміну у способі ведення війни. Ми відходимо від моделі, де кілька систем по $100 млн безпечно працюють у тилу.

Сьогодні на полі бою домінують дешеві пристрої, роботу яких визначає програмне забезпечення і які розгортаються у великій кількості. Дрон за $800 може знищити об’єкт вартістю $90 млн. Це фундаментальна зміна, до якої традиційні оборонні структури та корпорації ще тільки намагаються адаптуватися.

Світ дедалі більше сприймає Україну як полігон для тестування нових оборонних технологій. Яка ваша думка з цього приводу?

Важливо розуміти, що кожна бригада в Україні має власну закупівельну автономію. Крім того, лінія фронту надзвичайно довга, і близько третини проходить уздовж моря. Це означає, що технології, потрібні в лісі чи на узбережжі, можуть суттєво відрізнятися від тих, що ефективні в степу або на болотистій місцевості.

Через це українські стартапи розробляють рішення, адаптовані до конкретного середовища. Саме це розмаїття умов стимулює тут інновації, як більше ніде у світі. За останні три роки — відвідуючи події на кшталт IT Arena чи Brave1 Defense Tech Valley — я помітив значне скорочення кількості компаній, які займаються виключно виробництвом дронів.

Водночас виробників безпілотників усе ще забагато. Але українські засновники навчаються дуже швидко й так само швидко адаптуються. Щороку я бачу дедалі менше компаній, що створюють продукти без потенціалу масштабування, і дедалі більше — тих, хто розробляє рішення з реальним ринковим потенціалом.

Що, на вашу думку, вирізняє українські стартапи, у які ви інвестуєте?

Ми інвестували в п’ять провідних українських dual-use стартапів: HIMERA, Karadag Technologies, Swarmer, Teletactica і Falcons. Разом вони формують технологічний стек, де проєкти доповнюють одне одного – захищені тактичні комунікації, електромагнітні та антидронові рішення, автономні рішення на базі штучного інтелекту, високоточне наведення й інтегрована ситуаційна обізнаність. Кожен із них продемонстрував ефективність у бойових умовах і має чіткий потенціал масштабування на ринки НАТО та союзних країн.

Ми інвестуємо у засновників, які вирішують нагальні питання життя і смерті за допомогою технологій, що залишаться актуальними й після війни. Україна — це найбільш просунуте випробувальне середовище для оборонних інновацій; жодних теорій — лише те, що працює. Команди, які ми підтримуємо, не женуться за трендами — вони створюють нові категорії, народжені з необхідності. Вони проектують під тиском, будують із прицілом на масштабування й тестують у реальних умовах, де роки розробки стискаються до кількох місяців. Ця комбінація терміновості, чіткості й адаптивності — саме те, що перетворює місцевих винахідників на світових лідерів оборонних технологій.

Щодо того, що ми шукаємо в стартапах, — ми починаємо з людей: засновників, які є технічно сильними, орієнтованими на практику й керуються місією. Потім продукт: він має вирішувати критичну проблему, бути перевіреним у полі й захищеним — завдяки унікальній технології, перевазі в даних чи виробничому ноу-хау. І нарешті, шлях: переконлива траєкторія від розгортання в Україні до глобального масштабування — через інтеграцію з НАТО, вихід на dual-use ринки чи комерційні застосування.

Які саме технології зараз на підйомі?

Більшість із них пов’язані з необхідністю та здатністю швидко оновлювати програмовані оборонні системи у відповідь на зміну тактик, технік і доктрин противника. Наприклад, коли російські війська коригують свої стратегії радіоелектронної боротьби, українські команди мають оперативно адаптувати свої технології, щоб залишатися на крок попереду й ефективно протидіяти цим загрозам.

Такий режим постійної адаптації в реальному часі — це справжній зсув парадигми, і, наскільки мені відомо, у сучасних війнах ми ще не спостерігали нічого подібного.

В чому, на вашу думку, головна відмінність між європейськими та американськими венчурними інвесторами, коли йдеться про підтримку українських стартапів?

Я не можу говорити за всіх, але найбільша різниця — це рівень толерантності до ризику. У США венчурні інвестори — і ті, хто стоїть за ними, — загалом приймають той факт, що багато стартапів зазнають невдачі. Вони очікують нижчу ймовірність успіху кожної окремої компанії, але готові приймати цей ризик заради вищих потенційних прибутків.

Європейські інвестори, навпаки, зазвичай обережніші. Вони воліють інвестувати на пізніших етапах, коли стартапи вже більш зрілі й ризики нижчі — але нижчими є й можливі винагороди. У цьому сенсі, я думаю, багато європейських інвесторів обмежують власні можливості, проявляючи надмірну обережність.

Що ж до ширшої європейської оборонної позиції, то ми починаємо бачити її наслідки лише зараз. Недавні заходи російських літаків у повітряний простір країн НАТО — цілком передбачувані, але не сприйняті належним чином — почали змінювати підхід на континенті до питань оборони, стримування та необхідності більш проактивних інвестицій у нові технології.

Основна увага Green Flag зараз зосереджена на українських стартапах. Чи плануєте ви також розширювати діяльність у решті країн Східної Європи?

Коротка відповідь — так, ми плануємо розширювати географію. Але, якщо вдаватися в деталі, то ми інвестуємо в компанії з чіткою конкурентною перевагою, яка полягає в тому, що їхні технології вже випробувані й довели свою ефективність на практиці.

Ми не є прихильниками традиційного поділу на етапи фінансування — pre-seed, Series A і так далі. Ці терміни значною мірою втратили сенс: зараз можна побачити компанію на стадії pre-seed, яка залучає $30 млн, маючи готовий продукт на ринку та прибуток.

Натомість ми оцінюємо стартапи за рівнем технологічної готовності (Technology Readiness Level, або TRL). Ми надаємо перевагу компаніям із TRL 6 або вище — тобто тим, чиї продукти вже зрілі, підтверджені та продемонстрували, що працюють так, як задумано, у реальних умовах.

Боян Стойковскі

Незалежний журналіст. Базується в Скоп’є, Північна Македонія, пише про технології, науку, екологічні проблеми, а також про поствоєнні суспільства країн Західних Балкан. Його роботи публікувались у Foreign Policy, WSJ, ZDNET, New Eastern Europe та Interesting Engineering.

• X
• LinkedIn