Наскільки локалізований український defence tech: дослідження кластера IRON і Snake Island Institute

2 грудня під час конференції Components of Freedom кластер IRON і Snake Island Institute презентували дослідження “Компоненти свободи”, присвячене локалізації виробництва безпілотних систем і засобів РЕБ/РЕР. На думку авторів дослідження, успіх у виробництві таких систем безпосередньо залежить від розвитку ринку компонентів.

В Україні цей ринок станом на сьогодні дуже нерівномірний: деякі компоненти активно використовуються у більшості систем, тоді як інші покривають лише невелику частку попиту або взагалі відсутні. В усіх сегментах прослідковується однакова тенденція: виробники компонентів мають потенціал для масштабування, але не отримують достатньо замовлень від виробників кінцевих систем, які часто віддають перевагу імпортним компонентам. На думку авторів, в Україні необхідно сприяти розвитку виробників компонентів, усуваючи регуляторні бар’єри, які надають перевагу імпорту, та підтримуючи їх фінансово для забезпечення масштабування і зменшення собівартості продукції.

Автори дослідження дійшли висновку, що український ринок компонентів для безпілотних систем локалізований украй неоднорідно. За окремими категоріями — такими як корпусні деталі чи компоненти зв’язку — пропозиція є великою, конкуренція між виробниками інтенсивна, а рівень локалізаці ї високий. Натомість у виробництві більш технологічно складних компонентів частка українських виробників залишається обмеженою: ринок або заповнений лише частково, або майже повністю залежить від імпорту.

Високий рівень локалізації (≈ 85%). Рами та корпусні елементи: технологічно прості у виробництві, не потребують унікальних матеріалів чи складних процесів. Українські виробники повністю закривають потреби більшості виробників дронів.

Середній рівень локалізації (50–70%). Зв’язок і керування: аналогові відеопередавачі (VTX ) і приймачі (VRX), приймачі керування (RX), передавачі (TX), антени. У цих категоріях українські виробники здатні забезпечити значну частину ринку.

Низький рівень локалізації (до 25%). Польотний стек (польотний контролер та регулятор обертів), електромотори, тепловізійні камери. Ц і компоненти потребують значно складніших виробничих процесів та спеціалізованих компонентів.

Майже повна відсутність локального виробництва. Цифрові відеопередавачі та приймачі, денні камери, низка спеціалізованих електронних модулів. У цих сегментах Україна наразі майже повністю залежить від імпорту.

“Сьогодні в Україні вже працюють виробники практично всіх компонентів для безпілотних систем, проте їхня частка на ринку все ще залишається невисокою через брак капіталу, несприятливе регуляторне середовище та складність масштабування виробництва в умовах війни, – каже керівник напрямку GR та партнерств кластера IRON Юрій Ломіковський. – Крім того, спостерігається чітка тенденція: зі зростанням складності та наукоємності виробництва компонентів частка українських виробів у цьому сегменті зменшується”.

Дослідження також містить огляд ініціатив і політик на підтримку локалізації виробництва компонентів в Україні, а також дорожню карту з подолання ключових бар’єрів.